Форми роботи на уроці
Мозковий штурм"
Мета "мозкового штурму", чи "мозкової атаки", – зібрати якомога більше ідей щодо специфічних проблем від усіх учасників та учасниць занять протягом встановленого викладачем проміжку часу.
Після презентації проблеми групі запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх висловлювання без зауважень, коментарів чи запитань.
Правила "мозкового штурму":
стимулюється творчість: приймаються будь-які ідеї щодо теми, навіть "дикі";
можна повторюватися;
не можна робити зауваження, коментарі;
не слід переривати творчий процес запитаннями.
Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі дискусії, самостійних обмірковувань тощо.
Обговорення в групі
Метою обговорення залежно від вправи може бути будь-який навчальний процес: підбиття підсумків, аналіз досвіду учнів, підготовка їх до сприймання нової інформації. Досягнення будь-якої навчальної мети супроводжується формуванням в учнів навичок спілкування, демократичної комунікації.
Це загальновідомий традиційний метод, який зазвичай застосовують у комбінації з іншими видами технік. Викладачі мають заохочувати учнів до рівної участі в дискусіях. Цей метод можна використовувати як у великій, так і в малій групі.
Обговорення великою групою: вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Обговорення будується навколо запланованих або імпровізованих тем. Тему дискусії слід чітко й зрозуміло визначати для всіх присутніх до початку обговорення.
Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як викладач ставить запитання. Уникайте запитань, на які можна відповісти коротко ("так" або "ні"). Вживайте запитання, які починаються з "як", "чому", "який". Заохочуйте всіх учасників та учасниць до висловлення власних ідей.
Те, як викладач реагує на запитання й коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному учасникові чи учасниці за запитання та висловлювання. Це стимулюватиме присутніх ділитися цінною інформацією, яку в іншому випадку вони відкинули б як нудну, нетипову, недоцільну та зайву.
Не дозволяйте нікому домінувати над групою під час дискусії. Обмежити це можна, сказавши: "А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший або інша", або "Я би хотіла (хотів), щоб усі мали можливість висловитися".
Не слід забувати, що надмірна кількість дискусій у великих групах втомлює. Зловживання цією методикою призводить до втоми та нудьгування в групі.
Обговорення малою групою: невеликі групи (чотири – шість осіб) надають більші можливості для роботи, ніж великі. Ця методика надає кожній людині свободу вибирати власний ритм, активніше брати участь в обговоренні.
Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Струмінь ідей допомагає слухачам та слухачкам бути корисними один одному. Висловлення думок дає їм змогу відчути власні ресурси та зміцнити їх.
При розподілі на групи не обов'язково використовувати традиційний принцип нумерації: "1,2,3...". Можна застосувати й інші підходи – за днями тижня, порами року, квітами, футбольними командами тощо.
Робота учасників та учасниць у малих групах
Мета: розвиток навичок мовлення, колективного обговорення і прийняття рішень, уміння працювати в команді.
Така робота є важливою технікою курсу, вможливлює набуття учнями та ученицями навичок, необхідних для спілкування й співпраці (співробітництва); стимулює роботу командою. Ідеї, які продукуються групою, допомагають учасникам та учасницям бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.
Треба подумати про розмір групи. Зі збільшенням розміру групи збільшуються можливості набуття досвіду та навичок. Проте підвищується ймовірність порушень учасниками або учасницями правил, які були прийняті на початку заняття.
Кількість учасників або учасниць у групі може бути непарною та парною. Разом з тим, незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групи з непарною кількістю учасників зазвичай краще знаходять вихід з глухого кута.
Групи з двох осіб забезпечують високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя особа для примирення.
Групи з трьох осіб – найстабільніші групові структури випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою особою.
П'ять осіб — оптимальний склад навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції й досить малий для особистого визнання. Співвідношення 2:3 забезпечує меншість підтримкою.
Починаючи роботу, викладач об'єднує учнів в малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання і представити результати роботи своєї групи.
Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це пояснюється тим, що учням простіше висловлюватися в невеличкій групі, до того ж робота в малих групах дає можливість заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати велику кількість учасників. Автори та тренери програми пропонують певні правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу в класі:
1. Об'єднайте учнів та учениць у малі групи (4-6 осіб).
2. Повідомте їм про ролі, які вони можуть виконувати.
Спікер (керівник групи):
– зачитує завдання групи;
– організовує порядок виконання;
– пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
– заохочує групу до роботи;
– підбиває підсумки роботи;
– визначає доповідача.
Секретар:
– фіксує результати роботи своєї групи;
– записи робить стисло й розбірливо;
– як член групи має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.
Посередник:
– стежить за часом;
– заохочує групу до роботи.
Доповідач:
– чітко висловлює думку групи;
– доповідає про результати роботи групи.
3. Доручіть кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:
Можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
Необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання: коли хтось говорить, всі слухають і не перебивають.
Намагатися обговорювати ідеї, а не учнів, котрі висловили цю ідею; утримуватися від невиважених оцінок та образ учасників групи.
Намагатися в групі дійти спільної думки, хоча подеколи члени групи можуть мати особливу думку, яка має право на існування.
4. Дайте час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надайте кожній з груп потрібну допомогу.
5. Запропонуйте групам представити результати роботи.
6. Прокоментуйте роботу груп.
Приблизно так Ви можете організовувати роботу в групах, доки вона стане звичною для учнів.
Організація роботи в парах:
Якщо Ви організуєте роботу в парах, порядок її проведення буде таким:
Викладач пропонує учням та ученицям питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наявних у ситуації, учням та ученицям надається небагато часу, щоб самостійно продумати ймовірні відповіді або рішення.
Об'єднайте учнів та учениць у пари, визначте, хто з пари почне висловлюватись і попросіть їх обговорити свої ідеї один з одним. Бажано одразу визначити час на кожне висловлення і спільне обговорення. Це допомагає учням спершу звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.
Кожна пара обмінюється ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.
Рольова гра
Мета рольової гри – набути досвіду дій шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад постановки гендерних проблем. Інколи присутні можуть розігрувати ситуації, до яких вони вже потрапляли.
Рольова гра імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти "наче насправді": учні та учениці реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми, наприклад в ігровому суді або на слуханнях якогось законодавчого акта. Кожен учасник рольової гри має чітко усвідомлювати сенс і мету рольової гри взагалі.
Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в малих групах – 15-25%, на презентацію й обговорення – 40-50%, на підсумки – до 15%.
Рольова гра – це відносно "відкрита" техніка, яка може розвиватися залежно від навичок, особистого досвіду та конкретної ситуації в групі. Дуже важливо після закінчення дати групі "вийти з ролі" – запропонувати "акторам" висловити свої почуття, враження чи думки. Якщо діти не вийдуть з ролі, це може негативно вплинути на їхній емоційний стан упродовж дня.
Чарівний стілець
Мета: методичний прийом дозволяє зняти емоційне напруження в групі, сприяє досягненню цілей заняття в атмосфері дружніх стосунків між учасниками і учасницями.
Якщо стан групи або окремих осіб залишається напруженим, можна також використати вправу "Чарівний стілець". Учасниці або учаснику, котрі бажають вийти з ролі, пропонують сісти в центрі на "чарівний стілець". Людина, яка сидить на ньому, позбавлена жодних недоліків, а має лише чесноти. Попросіть решту присутніх назвати чесноти цієї особи, перелічити їх.
Розігрування правової ситуації за ролями (програвання сценки)
Мета розігрування правової ситуації за ролями — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, через переживання та досвід конкретних людей дізнатися про право.
У ході розігрування учасники і учасниці "розігрують у ролях" ситуацію.
Хоча цей і попередній методи мають різні характеристики, вони доповнюють один одного і мають такі загальні цілі: подальший розвиток уяви і навичок критичного мислення; сприяння висловленню суджень й думок; виховання в учнів здатності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.
Порядок проведення:
Якщо в навчальному процесі використовується розігрування, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
Не чекайте відшліфованої гри від самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру й імітувати історичні та сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
У цих двох методах є чотири основні елементи:
а) попереднє планування і підготовка вчителя;
б) підготовка і тренінг учнів;
в) активна участь класу в проведенні вправи;
г) ретельне обговорення і міркування з приводу вправи.Такі вправи слід проводити в обстановці довіри, щоб учні та учениці не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почуватися більш упевнено при проведенні таких вправ.
Після закінчення вправи учасниками і учасницями здійснюється ретельний і поглиблений аналіз.
Не слід забувати, що входячи в роль, ми приводимо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідним, як і в попередньому методі, є вихід дітей із ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Необхідно пам'ятати про те, щоб кожний (кожна) відповіли на запитання:
Як Ви почувалися в тій чи іншій ролі?
Що подобалось під час гри, а що — ні ?
Яким чином, цей досвід може вплинути на Ваше подальше життя?
"Стоп-кадр"
Метод має на меті сприяти більш чіткому з'ясуванню учнями питань процедури, котру вони мають потім відтворити (наприклад, переговори). Він дає змогу глибоко аналізувати правовий зміст рольової гри або сценки.
Інколи розігрування ситуації або імітація можуть доповнюватися методом "Стоп-кадр".
Сутність методу "Стоп-кадр" полягає в тому, що кілька учнів розігрують певну рольову ситуацію, періодично зупиняючись, аби їхні дії могли прокоментувати інші учні або вчитель.
Навчаючи – вчусь
Мета: метод розвиває навички мовлення і спілкуванню, дає змогу учням і ученицям засвоювати значну кількість невеликих за обсягом одиниць знань (наприклад, положень одного закону).
Ця техніка дає змогу разом з презентацією теми вивчити її досить детально. Вона проводиться за такою процедурою:
приготувати картки з фактами чи інформацією в кількості, достатній для всієї групи;
роздати по одній картці кожній учасниці й учаснику;
вивчивши протягом кількох хвилин інформацію на картці, учасниці й учасники починають рухатися кімнатою, по черзі розповідаючи те, що вивчили зі своєї картки, іншим учасникам та учасницям і вислуховуючи відповідну інформацію від них;
водночас між собою спілкуються лише дві людини;
по закінченні попросіть розповісти про те, що було вивчене;
запитайте, як проходив процес навчання.
"Займи позицію"
Має на меті розвиток критичного мислення, дає можливість визначити свою позицію щодо спірних проблем і дізнатися про аргументи тих, хто посідає відмінну позицію.
Учасники й учасниці розглядають полярні позиції щодо спірних питань; оцінюють альтернативні думки з погляду інтересів суспільства та окремих його членів; захищають власну позицію; вислуховують думки інших людей.
Вправа проводиться таким чином:
Викладач пояснює сутність проблеми так, щоби полярність позицій була зрозуміла. Ці позиції слід написати на протилежних боках стіни чи дошки. Окрім діаметрально протилежних поглядів можуть бути також нейтральні позиції чи напівпозиції (у разі відсутності потрібних обґрунтувань).
Учасники мають написати не менше двох аргументів на підтримку певної позиції.
Після того, як кожна й кожен напишуть свої аргументи, викладач показує "лінію оцінки" (наприклад, вздовж дошки чи однієї зі стін). Попросіть кожного і кожну встати (якщо група дуже велика, а приміщення невелике) на ту позицію, яку він або вона обґрунтували письмово.
Кожен учасник має пояснити свою позицію, але не наводити власних аргументів. Вислуховуючи позиції інших, решта учасників можуть змінити своє місце на "лінії оцінки".
Попросіть висловитись тих, хто змінив позиції, пояснивши, чому вони так зробили.
Нарешті, слід запропонувати учасникам і учасницям висловитися щодо наслідків тієї чи іншої позиції, впливу таких рішень на суспільство загалом і на конкретних людей.
Обговорення спірних питань не лише заохочує до творчого мислення, а й привчає приймати рішення, виховує соціальну відповідальність та активність і формує навички розв'язання конфліктів.
Додаткові поради викладачу до вправи:
заохочуйте до висловлення протилежних поглядів; переконайтеся, що всі аспекти проблеми досліджені однаково.
допоможіть учасникам і учасницям з'ясувати конкретні пункти згоди і незгоди; визначити, де можливий компроміс, а де він небажаний;
нехай усі зосередяться на позиціях, а не на людях;
зауважте, що результат чи рішення в цій вправі не такі важливі, як здатність приймати рішення і висловлювати свою громадянську позицію;
не забувайте про основні правила.
Незакінчені речення
Метод дозволяє стимулювати висловлювання учнів та учениць з певної проблеми, дає можливість викласти свою позицію стисло і в структурованій формі.
Ця техніка передбачає генерування власних ідей, а згодом – обговорення їх з іншими. Застосування такої методики дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем. Учні й учениці працюють з відкритими реченнями, наприклад:
"Закон потрібний тому, що..." або "Недотримання правил може призвести до..." тощо. Висловитися обов'язково мають всі учасники обговорення.
Анкетування
Воно має на меті перевірку знань та оцінку процесу навчання.
Анкети можуть використовуватися для вхідного і вихідного контролю, виявлення інтересів групи, оцінки ефективності процесу навчання тощо.
Вивчення правових ситуацій
Мета: формування в учасників і учасниць умінь застосування правових знань, розвиток інтересу до права та його дотримання.
Заняття може базуватися на реальних чи гіпотетичних випадках, але таких, що стосуються наявних проблем. Вони стають матеріалом для закріплення засвоєних аналітичних навичок, стимулюють пошук здобутків і помилок у власній праці. Ця вправа має чітко спрямовуватися на конкретну проблему.
Техніка складається з п'яти кроків: знайти факти, визначити проблему, перелічити аргументи всіх сторін, провести дискусію, прийняти групове рішення.
Рухливі ігри (рухавки)
Мета: зняття психологічного та фізичного напруження, запобігання перевантаженню дітей.
Рухавки корисні для уникнення монотонності, збільшення енергетичного рівня та заохочування до подальшої праці. Вони можуть також підвищити значення основного завдання вправи невимушеним і приємним шляхом. Викладачі можуть використовувати як рекомендовані далі рухливі ігри, так і подібні їм на власний розсуд. Нижче наведено приклади таких ігор. Ми сподіваємося, що наші тренінги допоможуть вам нагромадити власний арсенал ігор.
1. Мені подобаються...
Присутні сідають у коло, а викладач встає в центр і пояснює правила. Вони полягають у тому, що людина в колі каже: "Мені подобаються ті, хто..." – і називає якусь ознаку кількох присутніх. Наприклад, у чорному взутті, в білих футболках, не снідали, митимуть увечері посуд тощо. Ті, до кого має відношення названа ознака, мають підвестися й зайняти стілець, що звільнився іншими. В колі на один стілець менше, ніж граючих, тому хтось залишиться без місця, бо викладач намагається знайти собі стілець. Той, хто лишається в колі, продовжує гру.
2. На відпочинку
Присутні встають у коло. Викладач розповідає історію, супроводжуючи її відповідними рухами, і просить усіх повторювати за ним.
– "Фотомисливець прокинувся, потягнувся, умився, відкрив намет, взяв фоторушницю і пішов на полювання. Іде – трава висока, річка глибока. Ось зайчик – чик! Ось лисичка – чик! Ось вовк! Геть від нього! (Темп пришвидшується.) Річка глибока, трава висока. Добіг до намету, застібнув. Уф-ф".
Керовані фантазії
Мета: розвиток уяви учнів і мотивація навчання.
Викладач читає заздалегідь підготовлену фантазію, або ж її розвиває група. Доцільно використовувати для індивідуальної і групової роботи з метою виявлення думок і почуттів.
Прикладами керованої фантазії можуть бути теми "Світ, де відсутні закони" або "Світ, в якому всі дотримуються законів" тощо.
Творча праця
Мета: застосування правових знань, розвиток навичок творчої праці в учасників і учасниць
У тренінгу застосовують виготовлення колажів, креслення, малювання, моделювання, складання пісень, поем, історій чи ігор. Може здійснюватися індивідуально і в групі. Важливо пам'ятати, що така форма має на меті активізацію аудиторії для продукування ідей, а не перевірку хисту до малювання чи співу.
Коло ідей
Мета: метод дозволяє швидко активізувати всіх учасників і учасниць, підвищити інтерес до обговорюваної проблеми.
Це вправа, в якій кожен має можливість сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання чи висловлюючи свою думку або позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу того» як група чи кожна людина окремо опанувала поданий матеріал. Але не на всі запитання і не вся група погодяться відповідати вголос відверто. Для таких запитань можна роздати міні-анкети.
Навчальне відвідування
Мета: застосування правових знань учнів та учениць, формування уявлень про функціонування правової системи в Україні, мотивація навчання праву.
Це може бути особливо корисним під час проведення тривалого курсу для перерви в одноманітному перебігу навчання, а також для того, щоб надати можливість утілити теорію в практику. Учні та учениці можуть відвідувати судові засідання, громадські та державні організації, правоохоронні установи тощо. Але ця техніка вимагає дуже ретельної підготовки і планування відвідування з тими особами, які будуть приймати групу, для з'ясування його мети, змісту Та організаційних питань, попередньої короткої зустрічі, на якій присутні обговорюють проблеми, що їх вони досліджуватимуть під час відвідування. По закінченні відвідування слід провести коротку зустріч-підсумок.
Готувати відвідування слід дуже уважно і ретельно, щоб враження, а відповідно й результати були позитивними. Наприклад, внаслідок відвідування в'язниці не повинно виникнути лише почуття страху перед законом загалом.
Використання аудіо-і відеозасобів
Воно можливе за наявності відповідних записів, які пояснюють або доповнюють теми, але лише поза основним заняттям, бо з використанням аудіо- і відеозасобів втрачається інтерактивність.
Нескінченний ланцюжок
Мета: розвиток в учнів та учениць навичок прийняття особистого рішення та аргументування думки
При виконанні цієї вправи учні та учениці розміщуються біля класної дошки, утворивши лінію – нескінченний ланцюжок думок щодо дискусійної проблеми, з якої існують протилежні точки зору, наприклад: чи можуть статті Конституції забезпечити рівні права? Чи можливо боротися зі злочинністю за допомогою більш суворих законів? У даному методі варто використовувати явно суперечливі проблеми, що характеризуються полярними думками.
Мета: розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні та учениці вчаться аналізувати альтернативні позиції, прогнозувати наслідки індивідуальних позицій та політичних рішень для всього суспільства і окремих осіб; практикуються обстоювати власні позиції; вчаться вислуховувати думки інших; одержують додаткові знання з теми.
Порядок проведення:
Характеристика проблеми і полярних поглядів. Викладач починає вправу. Полярні позиції розглядаються доволі детально, щоб їх чітко зрозуміли учні та учениці. Ці полярні позиції наочно позначаються в протилежних кінцях класної кімнати або на дошці.
Індивідуальна робота: спочатку запропонуйте стисло викласти свою позицію в письмовій формі і навести два найпереконливіші аргументи на користь своєї позиції.
Утворення нескінченного ланцюжка: поки учні та учениці викладають свою позицію письмово, викладач креслить на дошці лінію. Коли учні та учениці закінчать писати, він просить представити одну або дві позиції й записати їх уздовж нескінченного ланцюжка (лінії). Поясніть, що через обмеженість місця і часу лише кільком учням та ученицям буде запропоновано зайняти місце біля позиції на нескінченному ланцюжку, що відповідає їхнім переконанням і думкам. Інші учні та учениці прокоментують своє ставлення до проблеми пізніше.
Запропонуйте 10-12 учням та ученицям знайти своє місце в ланцюжку та пояснити власну позицію, але не захищати або аргументувати її. Спонукайте учнів та учениць пересуватися уздовж ланцюжка мірою викладу іншими своїх позицій, якщо ті будуть чіткіше визначені. Після цього запропонуйте учням та ученицям відповісти, чи правильно розміщалися учасники та учасниці відповідно до свого розуміння висловлень. На цьому етапі можливе подальше з'ясування позицій.
Висловлення думок і обґрунтування: запропонуйте учням та ученицям пояснити, чому вони обрали саме це місце. Учні та учениці можуть відповідати на питання щодо причин без аргументації.
Підтвердження протилежних думок: аби переконатися, що учні та учениці слухають і обмірковують протилежні точки зору, варто попросити їх навести інші аргументи, які хоча й суперечать Їхній позиції, але певним чином обґрунтовані й тому змушують їх глибоко замислитися, хвилюють їх або є переконливими.
Розгляд наслідків позицій: цей етап дає розуміння чинного закону або політики з проблеми, що аналізувалася, якщо такі є, та впливу певного розв'язання проблеми на суспільство та окремих осіб.
Уявна прогулянка
Мета: визначити роль законів у повсякденному житті, довести, що закони приймаються не тільки для того, щоб контролювати поведінку в суспільстві, а також для захисту громадян.
Ця методика демонструє учасникам і учасницям багато правил, що безпосередньо стосуються їхнього життя, а також важливість знання цих правил.
Порядок проведення:
Скажіть учасникам і учасницям, що Ви розповісте Їм "історію", а вони мають зупинити розповідь, коли вона заторкне сферу закону.
Почніть з опису Вашої щоденної діяльності, наприклад: "Сьогодні я прокинувся(лась) о 6-й ранку. Я прийняв (ла) душ, одягнувся(лась), поснідав(ла) вівсянкою, випив(ла) чашечку кави, після цього сів(ла) у тролейбус і поїхав(ла) у школу. Я узяв(ла) квиток тощо".
Учасники й учасниці мали б зупинити Вас багато разів, щоб указати на такі моменти в розповіді: а) час регулюється законом; б) вода для умивання інспектується міськими службами і має відповідати стандартам, визначеним у законі; в) одяг і меблі мають відповідати встановленим стандартам; г) коробки з-під вівсянки за законом мають містити відомості про склад. Молоко має бути пастеризоване й відповідати стандартам, які регулюються законом; д) транспортні засоби відповідно до закону повинні мати прилади безпеки і контролю рівня забруднення; є) водії повинні мати посвідчення і дотримуватися правил дорожнього руху; ж) вулиці будуються і підтримуються в порядку відповідно до стандартів, регульованих законом; з) податок на додану вартість і податок на соціальне страхування включаються у вартість квитка.
Ви можете запропонувати учасникам і учасницям скласти список усіх юридичних документів, що їм будуть потрібні протягом їхнього життя. Серед них мають бути такі, як: а) свідоцтво про народження; б) учнівський квиток; в) посвідчення водія г) атестат про загальну середню освіту; д) свідоцтво про шлюб; є) диплом спеціаліста; ж) паспорт; з) пенсійне посвідчення.
Ажурна пилка
Мета: створити на уроці ситуацію, яка дає присутнім змоги працювати разом, щоб засвоїти велику кількість інформації за короткий проміжок часу.
Цей метод є ефективним і може замінити лекції у тих Випадках, коли учні й учениці мають засвоїти початкову інформацію перед проведенням основного (базисного) уроку. Він заохочує учнів та учениць допомагати один одному – вчитися навчаючи.
Порядок проведення:
Щоб підготувати учнів та учениць до уроку з великим обсягом інформації, доберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для учнів (матеріали підручника, додаткові матеріали вирізки з газет, статті тощо).
Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учасники й учасниці змогли визначити завдання для своєї групи. Кожен входитиме до двох груп – "домашню" і "експертну". Легше спочатку розділити присутніх на "домашні" групи (1, 2, З і тощо), а потім – на "експертні", використовуючи кольорові позначки, що є в кожного учня і в кожної учениці. У кожній групі всі повинні мати різні кольорові позначки. Наприклад, З "домашні" групи (1, 2, 3) із 4-ма учнями (ученицями) в кожній. У першій групі мають бути учасники: перший – з червоною, другий – з синьою, третій – з жовтою, четвертий – з зеленою позначками.
Розподіліть усіх за "домашніми" групами від 3 до 5 осіб залежно від загальної кількості і плану розподілу за іншими групами. Кожний учень та кожна учениця мають бути поінформовані, хто входить до його (її) "домашньої" групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Учні та учениці також мають визначити місце зустрічі після того, як вони стануть експертами.
Запропонуйте присутнім розподілитися за своїми "кольоровими" групами, де вони стануть експертами з окремої теми. Наприклад, зберіть усіх "червоних" біля дошки, а всіх "синіх" – у холі. У кожній групі має бути представник (представниця) кожної "домашньої" групи. Наприклад, у "червоній" групі мають бути три учня (учениці).
Роздайте пакети з інформацією кожній групі. Група має прочитати й обговорити свій матеріал та стати експертом з цього питання за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або об'ємні).
Учні та учениці в кожній групі отримують завдання такого змісту: а) розпишіть ролі: головуючий, тайм-кіпер і особа, яка ставить запитання; б) прочитайте й обговоріть пакет ваших матеріалів; в) запитайте один в одного, аби переконатися, що кожний (кожна) розуміє матеріал; г) прийміть рішення щодо важливих моментів, яких ви навчите свою "домашню" групу.
Запропонуйте учням та ученицям повернутися "додому". Кожний та кожна мають поділитися інформацією, яку вони почули в експертній групі, з членами своєї "домашньої" групи. У "домашніх" групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні (учениці) повинні намагатися довести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї "домашньої" групи за визначений викладачем час.
Коли всі учні (учениці) засвоять надану інформацію, можна проводити запланований урок.
Отже, коротко техніка містить такі етапи:
Оберіть тему.
Надайте початкову інформацію.
Створіть "домашні" групи.
Створіть експертні групи.
Скликайте ще раз "домашні" групи.
Метод "ПРЕС"
Мета: цей метод надає учням та ученицям можливість під час уроків виробити аргументи або висловити свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням розібратися у своїх думках, а також сформувати їх у чіткій і стислій формі.
Метод використовується у випадках, коли виникають спірні питання та коли потрібно зайняти чітку позицію з суспільної проблеми, що обговорюється.
Порядок проведення:
1) Роздайте матеріали, в яких визначено чотири етапи методу ПРЕС:
викладіть свою думку (починаючи зі слів: "Я вважаю...")
поясніть причину появи цієї думки (...тому що...);
наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції (...наприклад...);
узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи словами: Отже, ... Таким чином, тощо.)
2) Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповідь на можливі запитання. Наведіть приклади для кожного з етапів.
Алгоритм може бути таким:
Я вважаю, що неправильно дозволяти палити в приміщеннях.
Тому що паління шкідливе як для курця, так і для тих, хто не палить і знаходиться у приміщенні.
Наприклад, медичні дослідження довели, що пасивне паління спричинює рак.
Отже, я проти паління в приміщеннях.
3) Запропонуйте бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми за їхнім вибором.
4) Перевірте, чи розуміють учні (учениці) механізм застосування методу.
5) Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням (ученицям) наводити кілька варіантів своїх думок або прикладів.
6) Коли завдання буде зрозуміле всім учням (ученицям), починайте вправу.
Запрошення на уроки консультантів
Мета: взаємодія між учнями (ученицями) і дорослими фахівцями-юристами, працівниками органів МВС, суддями сприяє опануванню навчального предмета, забезпечує ефективнішу роботу з матеріалами і краще розуміння механізмів функціонування суспільства.
Участь консультантів на уроках з основ права може бути надзвичайно корисною. Учні та учениці оцінюють свої шанси на успіх у товаристві дорослих, котрі, як їм відомо, досягли успіху. Викладачі поповнюють свої знання досвідом представників певних професій, що дає їм можливість проводити уроки більш змістовно та цікаво.
Такий досвід має підняти для учнів (учениць) завісу таємничості над темою права і держави, краще зрозуміти, яку роль у суспільстві відіграє запрошений на урок фахівець.
Порядок проведення:
Якщо фахівець запрошується для проведення певної частини уроку, ефект від його допомоги підвищується. При виборі консультанта:
Викладач має визначити мету уроку з урахуванням внеску, який може зробити запрошена особа.
Викладач має за кілька тижнів спланувати урок, на який запрошують фахівця, визначити роль і обсяг його участі в уроці. Обов'язково слід надіслати запрошуваній особі листа і план уроку.
Учні (учениці) мають бути заздалегідь попереджені про запрошення на урок спеціаліста, щоб разом із викладачем підготувати відповідні питання.
У класі запрошений фахівець має проводити інтерактивний урок, тоді як викладач керуватиме класом.
Виступів у формі лекцій або промов варто уникати.
Інформацію, яку надає запрошений фахівець, необхідно застосувати до ситуацій із реального життя.
Не приховуйте сувору реальність і суперечності, що існують у повсякденному житті. Будьте чесними з учнями (ученицями).
Після уроку викладач обговорює його перебіг з учнями (ученицями), розбирає проблеми або питання, якщо такі виникли.
Після уроку варто надіслати гостеві лист подяки.
Переговори
Мета: навчити конструктивно обговорювати проблеми, не давати конфлікти розпалитися.
Переговори – це офіційне обговорення проблеми двома особами, які перебувають у конфлікті. Для того, щоб обговорення було успішним, необхідно встановити певні правила.
Порядок проведення:
Підготовка до переговорів. Щоб переговори допомогли розв'язати проблему, обидві сторони повинні:
1) з'явитися на обговорення та бути щиро зацікавленими у врегулюванні проблеми;
2) намагатися якомога чіткіше визначити проблему, що є причиною конфлікту;
3) подумати про те, що є істинною причиною конфлікту;
4) відокремити вимоги (позиції) від того, чого сторони насправді хочуть (інтереси);
5) намагатися поглянути на проблему очима сторонньої особи: що хвилює іншу сторону конфлікту, якими є її почуття?
6) розібратися у власних почуттях щодо проблеми, аби зрозуміти реальні інтереси;
7) визначити два рішення, що можуть виявитися найбільш ефективними у розв'язанні проблеми.
Щоб використати процес переговорів для вирішення проблеми, обидві сторони повинні:
1) спільно визначити реальну проблему (проблеми), яку необхідно вирішити;
2) уважно вислухати точку зору іншої сторони, не дозволяти гніву заважати процесу переговорів і вирішенню проблеми;
3) разом обдумати якомога більше варіантів імовірних рішень проблеми; спочатку не відмовлятися від жодного з них;
4) визначити три-чотири варіанти найкращого вирішення проблеми; подумати про позитивні і негативні наслідки кожного варіанта;
5) вибрати один варіант і спробувати застосувати його; навести кілька практичних прикладів, щоб обидві сторони змогли побачити, як може спрацювати обраний варіант;
6) оформити угоду в письмовій формі. Вирішити, що робити, якщо угоду буде порушено.
Після переговорів, щоб процес переговорів допоміг вирішити проблему, обидві сторони мають вирішити, що сказати іншим про те, як проблема була вирішена; якщо створюється враження, що угода не працює, ще раз спільно обговорити проблему.
Вирішення проблем
Мета: навчити учнів та учениць самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.
Розв'язання проблем – один з основних видів діяльності громадян. Демократію можна визначити як "вирішення проблем суспільства" на користь більшості.
Порядок проведення:
Перед пошуками рішення проблеми учні та учениці визначають її суть.
Запитайте в учнів та учениць, чи розуміють вони суть проблеми, що міститься в історії або сценарії. Попросіть їх описати її. Утворюються невеличкі групи, в яких учні та учениці визначають проблему, перш ніж вдаватися до пошуків шляхів вирішення її.
Запитайте в учнів та учениць: чи справді вони хочуть розв'язати проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно розв'язати її? Запитайте, чи зацікавлені сторони конфлікту в його розв'язанні.
Учні та учениці методом "мозкового штурму" визначають якнайбільше шляхів вирішення проблеми або можливих варіантів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відхиляються і це коментуються. Необхідно генерувати велику кількість ідей.
Після завершення цієї роботи поясніть та об'єднайте ідеї.
Обговоріть можливі варіанти кожної ідеї, її позитивні та негативні наслідки.
Виберіть найкращий варіант і дійдіть згоди щодо його використання для вирішення проблеми (можна шляхом голосування).
Виберіть другий і третій варіанти як резервні на випадок, якщо перше рішення виявилося неефективним. Досягніть згоди щодо випробування варіантів.
Етапи вирішення проблеми:
З'ясуйте суть проблеми.
З'ясуйте важливість проблеми.
Обміркуйте всі можливі варіанти її вирішення.
Проаналізуйте наслідки кожного варіанта.
Виберіть оптимальний варіант вирішення.
Якщо рішення виявиться неефективним, спробуйте інший варіант, – і так доти, доки проблему буде розв'язано.
"Акваріум"
Мета: опрацювання й обговорення навичок дискусії в малій групі, вдосконалення уміння учнів та учениць аргументувати свою думку.
Викладач поділяє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст, котрий містить норми, що будуть потрібні при виконанні наступ- ного завдання.
Порядок проведення.
1) Одна з груп сідає в центрі класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.
2) Ця групи отримує листа із ситуацією і таке завдання:
– прочитайте вголос ситуацію;
– обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;
– дійдіть до спільного рішення за 3-4 хв.
3) Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас з цим завданням і нагадує правила дискусії в малих групах. Групі пропонується вголос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання.
4) Решта учнів класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. На цю роботу групі дається 3-5 хв.
5) Через 3-5 хвилин група займає свої місця, а вчитель ставить класу питання:
– чи погоджуєтесь Ви з думкою групи?
– чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
– який з аргументів Ви вважаєте найбільш переконливим?
На таку бесіду відводиться до 2-3 хв.
6) Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію. Всі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі", і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.
7) Наприкінці вчитель упродовж 2-3 хв. має прокоментувати міру володіння навичками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах "Акваріуму" можна підбити підсумки уроку, або, за браком часу, обмежитись об- говоренням роботи кожної групи.
Медіація
Мета: беручи активну участь у пошуку реальних рішень, учні та учениці визначають проблеми, виробляють та підтверджують свої позиції, висловлюють власні точки зору, знаходять потенційно нові рішення і доходять згоди.
Медіація – це процедура вирішення конфлікту. Вона здійснюється нейтральною третьою стороною (медіатором), що допомагає двом учням і ученицям у врегулюванні їхнього конфлікту.
Все це – необхідні навички громадян.
Порядок проведення:
Поясніть складові методу і дайте відповідь на всі можливі питання.
Запропонуйте учням (ученицям) словничок для визначення термінів (медіатор, інтереси, позиції).
Виберіть конфлікт, який учні спробують розв'язати. Це може бути історична подія, реальна сучасна ситуація або власний конфлікт. Для першої спроби посередництва виберіть просту проблему, оскільки завдання полягає в тому, щоб учні (учениці) вивчили всі етапи. Мірою набуття учнями та ученицями дедалі більшого практичного досвіду, вони можуть переходити до вирішення складніших або делікатніших проблем.
Розподіліть між учнями та ученицями ролі. Це легко зробити, залишаючи їх на своїх місцях. Троє сідають у невелике коло, при цьому 1 і 3 будуть сторонами, що сперечаються, а номер 2 – посередником.
Учитель надає можливість всім учням та ученицям виступити в ролі посередника.
Етапи медіації:
Вступна частина: медіатор намагається допомогти учасникам суперечки розслабитися і пояснює їм основні правила розв'язання конфлікту: учасники та учасниці повинні сидіти, можуть звернутися з проханням про перерву під час бесіди.
Виклад історії: кожна особа розповідає про те, що відбулося. Особа, котра порушила проблему, зазвичай першою викладає свою версію. Переривати розповідь не дозволяється. Потім свою версію викладає інша сторона.
Визначення позицій та інтересів: медіатор намагається зрозуміти кожну сторону конфлікту, вислуховуючи їхні: версії, узагальнює думку кожної особи, ставить питання, Іноді, щоб пересвідчитися в тому, що все зрозуміло, посередник просить сторони, що сперечаються, ставити Питання й узагальнити точку зору один одного.
Визначення альтернативних рішень: сторони, що сперечаються, обмірковують можливі варіанти вирішення проблеми. Медіатор складає список варіантів, а потім просить кожну сторону, що сперечається, висловитися щодо кожного можливого рішення.
Зміна й обговорення рішень: залежно від висловлених думок учасників суперечки, посередник може допомогти їм змінити деякі можливі рішення і визначити більш прийнятне рішення, з яким обидві сторони можуть погодитися.
Досягнення згоди: медіатор допомагає сторонам, що сперечаються, дійти згоди, прийнятної для них обох. Ця згода оформлюється письмово. Сторони конфлікту обговорюють план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює.
