Національна самосвіданість не є вродженою якістю, вона формується впродовж життя людини. На цей процес впливає ряд факторів: етнічне середовище, в якому живе людина; національна мова; культура, традиції тощо. Освіта в контексті цієї проблеми відіграє не менш важливу роль.
Не секрет, що сьогодні національна самосвідомість багатьох громадян перебуває на дуже низькому рівні. Повага до рідних, прагнення розвивати національну культуру, заперечення бездуховності, аморальності – все, що є основою для розвитку національної самосвідомості, - часто зневажається молодими людьми. Тому виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті національної та загальнолюдської культури, поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.
Національне спрямування освіти полягає не лише в навчанні рідною мовою, а й у поєднанні всіх її галузей з національною історією і традиціями. І чільне місце в справі національно-патріотичного виховання підростаючого покоління належить, звісно ж, літературі. Українські фольклорні, історичні, національні мотиви представлені в переважній більшості українських творів.
Я як учитель української мови та літератури намагаюся не лише «вчити літератури», а вчити літературою». Свої уроки будую за принципом: «Урок літератури – це урок мистецтва, на якому поєднуються розум і почуття, а знання не просто засвоюються інформаційно, а переживаються й набувають особистісного характеру».
Дослідники виділяють декілька періодів у процесі розвитку національної самосвідомості людини. Я як учитель середньої та старшої ланок шкільної освіти та класний керівник 10 класу маю справу з періодом формування національно-політичної самосвідомості підлітків.
Як відомо, підлітковий вік характеризується бурхливим розвитком, і тому саме в цьому віці особливо важливим є формування моральних якостей, розширення світогляду. Центральним новоутворенням цього вікового періоду є почуття дорослості, а значить, підліток порівнює себе з іншими, шукає зразки для наслідування. У підлітковому віці відбувається перехід від наслідування зовнішнього в діяльності й поведінці до наслідування внутрішніх якостей інших людей – розуму, волі, рис характери, ціннісних орієнтирів.
І саме цей період важливо не пропустити. Моє завдання як учителя-словесника і класного керівника – зацікавити школярів літературними творами, створити умови для виникнення в них потреби в читанні, щоб вони використовували літературну освіту для свого духовно-інтелектуального збагачення. Підліткам потрібні зразки для наслідування? Шукаємо їх в українській літературі! Наприклад, минулого року мої дев’ятикласники захоплювалися моральною красою Наталки Полтавки І.Котляревського і Марусі Г. Квітки-Основ’яненка, вчилися в них кохати, співпереживати, боротися за свої почуття, любити людей, шанобливо ставитися до батьків.
Дослідники українського національного характеру зазначають, що національна вдача народу має стати основною, на якій слід будувати всю педагогічну систему, виховний ідеал народу.
(Слайд «Чинники, що впливають на формування національної вдачі українців)
Отож, окреслюючи критерії виховання в сучасній українській школі, мусимо добре усвідомлювати позитивні та негативні риси нашого характеру з тим, щоб закріплювати позитивне та послаблювати хиби національної вдачі.
Це завдання актуальне ще й тому, що дослідники української історії нерідко пояснюють невдачі державницьких зусиль та національної трагедії українців хибами національного характеру.
Отже, ми всі маємо знати кращі риси українського національного характеру, що складають основу нашого менталітету.
(Слайд «Кращі риси українського національного характеру»)
Українські авторські та фольклорні твори є невичерпним джерелом мудрості, висновками з життєвого досвіду народі, його поглядами на мораль. Вони рекомендують чи застерігають, схвалюють чи засуджують – словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь.
Учитель не повинен розтлумачувати зміст творів, він має лише створювати необхідні умови для самостійної роботи своїх вихованців.
Сучасне прочитання багатьох творів, звичайно ж, відрізняється від попереднього досвіду. Залишають школяра наодинці з книгою, ми ризикуємо. Проте такий ризик виправданий. Хто хоче з’їсти горіх, повинен розробити шкарлупу. Думаю, не варто простягувати дитині вже очищене зерно. Хто сказав, що вчительське трактування твору – істина в останній інстанції?
Саме тому найширше використовую під час аналізу художніх творів дискусії, навчальні діалоги, намагаючись залучити до них якомога більше учнів. Нехай не всі вони можуть знайти засоби виразності в творі та особливості лексики чи визначити віршовий розмір і систему римування. Я задоволена, коли вони «бачать серцем», коли «приміряють» вчинки героїв до себе, коли співпереживають чи розповідають, як плакали, читаючи вдома «Марусю» Квітки-Основ’яненка, коли при нагоді коментують дії своїх однокласників прислів’ями і приказками з «Наталки Полтавки» чи «Енеїди» Котляревського, коли засуджують постійні сварки героїв «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького чи намагаються знайти виправдання діям Шевченківської Катерини.
Успішність сприйняття літератури значного мірою залежить від того, настільки учень ознайомлений зі своєю національною культурою, особливостями історичного розвитку країни.
(Слайд «Інтеграція…»)
Саме в цьому розрізі виявляється тісний зв’язок уроків української літератури з позакласною та виховною роботами.
(Слайд Взаємозв’язок уроків української літератури і позакласної та виховної робіт)
Таке органічне поєднання виховної і навчальної діяльності сприяє, з одного боку, повнішій реалізації положень Національної програми виховання учнів, а з іншого – глибшому розумінню творів українських письменників.
(Слайд «Завдання для учнів»)
Високі результати дає комплексний різнобічний підхід до вивчення творчості письменника чи певного твору.
(Слайд «Вивчення творчості І.П.Котляревського)
У роботі з дітьми намагаюсь врахувати той фактор, що старшокласники вже вільно володіють комп’ютерними технологіями, Інтернетом. Одним з улюблених видів діяльності в них є створення власних комп’ютерних презентацій, їх захист.
(Слайд «Учнівські презентації-дослідження»)
Отже, я як учитель-словесник і водночас класний керівник намагаюся так організувати виховні години та проводити уроки, щоб вони були не лише святом слова, а святом душі, щоб мої діти росли патріотами , щоб наша література стала «вікном, через яке учні сприйматимуть світ».