Моральне виховання - це цілеспрямований процес взаємодії вихователів і вихованців, спрямований на оволодіння школярами моральною культурою, яка визначає ставлення школярів до навколишнього світу.
Моральна культура - це найголовніший компонент духовного життя людини, який характеризує її досягнення в оволодінні основами моралі як сукупності принципів, вимог, норм, правил, які регулюють дії в усіх сферах її життя, у формуванні моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, виробленні звичок моральної поведінки особистості.
Моральні норми - це система вимог, які визначають обов'язки людини по відношенню до оточуючого світу, зразки, які не тільки орієнтують поведінку особистості, але й дають можливість оцінювати й контролювати її.
Поняття "добро" відбиває все те позитивне, що спрямоване на благо людей. Тому добро служить засобом моральної оцінки вчинків, дій, стосунків між людьми.
Обов'язок - припускає певні зобов'язання людини, виконання яких виходить із складних стосунків між людьми, усвідомлення своїх прав і обов'язків.
Совість - почуття і свідомість моральної відповідальності за свою поведінку та вчинки перед оточуючими людьми. Це внутрішня самооцінка своїх вчинків, емоційне хвилювання, внутрішній суддя, спонукач доброго вчинку.
Честь - визнання вчинків, дій людини, її заслуг, що проявляється в шануванні, авторитеті і в той же час у прагненні людини до визнання і високої оцінки з боку оточуючих, похвали, популярності (честолюбство чи марнолюбство).
Гідність - передбачає усвідомлення особистістю своїх високих моральних якостей і повагу їх у самому собі, тобто усвідомлення особистістю своєї цінності
Поняття "щастя" безпосередньо пов'язане з розумінням людиною сенсу життя, бо воно визначається як стан морального задоволення, задоволення власним життям. Для одних щастя в тому, щоб кохати і бути коханим, мати сім'ю, дітей, хороших друзів, для інших - мати матеріальний достаток тощо, тобто щастя конкретної людини визначається сенсом її життя, її потребами.
норми поведінки знаходять вияв у:
Ставленні людини до народу, Батьківщини, національної культури, історії, народних звичаїв.
Ставленні до праці, національного багатства, природи.
Відношення до національного багатства, природи здійснюється в процесі екологічного виховання, яке передбачає:
формування системи наукових знань, ціннісних орієнтацій, поглядів і переконань, що забезпечують формування і необхідне ставлення школярів до оточуючого світу на основі принципів моралі;
виховання у школярів потреби свідомо дотримуватись екологічних норм і правил у власній поведінці;
нетерпимість до проявів безвідповідального ставлення до навколишнього світу;
формування навичок екологічної діяльності, які у школярів виявляються в діях, що проявляються у захисті, догляді і покращенні природного оточення, в пропаганді екологічних знань.
Про моральність свідчить і ставлення дитини до людей, всього живого, що дозволяє говорити про почуття дружби, любові, поваги до друзів, батьків, старших.
Дружні стосунки в класному колективі знаходять вияв у вмінні підтримувати один одного у важку хвилину, надавати допомогу, виявляти турботу та ін. Повага до старших виявляється у ввічливості, доброзичливості, тактовності, точності та обов'язковості, сором'язливості, яка припускає відсутність позерства.
У системі виховної роботи В.О. Сухомлинський визначив десять "не можна" у ставленні до старших. Дотримання цих заборон вважалось справою честі і гідності, порушення - ганьбою і моральною неосвіченістю:
не можна ледарювати, коли всі працюють;
негідно людської мудрості і розсудливості поспішно вислов-лювати сумнів у істинності того, що радять старші;
не можна виявляти незадоволення, що в тебе немає якоїсь речі;
не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі;
не можна робити те, що осуджують старші;
не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе, та ін.
Особливої уваги заслуговують питання статевого виховання. Його завдання:
формування моральних стосунків між хлопчиками та дівчатками, юнаками та дівчатами;
виховання культури інтимних почуттів - прихильності, дружби, любові;
формування понять про біологічні та соціальні проблеми особистості;
розвиток у дівчаток рис жіночності, у хлопчиків - рис мужності;
підготовка юнаків та дівчат до шлюбу, створення здорової та щасливої сім'ї.
Норми поведінки знаходять також виявлення у ставленні людини до самої себе, що проявляється в чесності, правдивості, безкорисливості, великодушності, самоволодінні школяра, його дисциплінованості або: в зарозумілості, пихатості, честолюбстві, самолюбстві, байдужості до оточуючих, хвастливості, самовпевненості, самонадіяності.
Дисциплінованість - риса характеру, яка проявляється у свідомому дотриманні людиною норм і правил поведінки в школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків.
Формуванню дисциплінованості як риси особистості сприяє:
організація навчально-виховного процесу в школі (чітка підготовка і проведення уроків, навантаження школярів на уроці, активізація їх уваги, різноманітні засоби та прийоми; справедливість учителя, особистий приклад учителя);
дотримання школярем режиму;
індивідуальна робота вчителя з учнями, вивчення мотивів вчинків учнів тощо;
зв'язок з родиною, співпраця школи і родини;
правове виховання школярів, завдання якого полягають у тому:
щоб школа забезпечувала оволодіння школярами системою знань з питань держави і права;
щоб у школярів виховувати шанобливе ставлення до законів своєї держави, переконаність у необхідності їх виконання;
щоб виховувати навички правової поведінки, потреби захищати інтереси і права своєї особистості, державні, суспільні;
щоб виховувати активну громадянську позицію у вихованців, нетерпимість до порушників правопорядку.
Таким чином, правове виховання сприяє підготовці молодого покоління до виконання громадянських обов'язків у відношенні до держави, праці, сім'ї.
