Фізичне виховання молоді - це сукупність дій вихователя і вихованця, спрямованих на розвиток організму, укріплення здоров'я, забезпечення гармонії "фізичного розвитку та духовного життя багатогранної діяльності людини" (В.О. Сухомлинський).
Результат фізичного виховання особистості виражається в оволодінні нею фізичною культурою, яка представляє собою сукупність досягнень людини в галузі її фізичного розвитку. Фізичне виховання пройшло довгий шлях свого розвитку.
Все цінне, вироблене в історії педагогічної думки, творчо використовується в сучасній школі, яка вирішує такі основні завдання:
Сприяння зміцненню здоров'я і загартування організму учнів, підвищенню їх працездатності (.
Формування рухових умінь і навичок школярів у процесі виконання певних рухів.
Сприяння придбанню учнями необхідних знань у галузі фізичної культури, спорту, гігієни та медицини про значення фізичної культури і спорту для укріплення здоров'я, про режим дня, особисту гігієну, способи підтримання високої працездатності, про фактори загартовування, прийоми самоконтролю та ін.
Розвиток основних фізичних якостей школярів, забезпечення єднання фізичного виховання з моральним, естетичним, трудовим, розумовим
Виховання вольових і моральних якостей, свідомого ставлення школярів до власного організму.
Успішне розв'язання вказаних завдань визначає значення фізичного виховання школярів, яке впливає на розвиток особистості.
Основні шляхи фізичного виховання припускають конкретні методи, форми, засоби його здійснення.
Методи, форми, засоби фізичного виховання
Для вирішення завдань фізичного виховання необхідна освіта школярів, формування потреб оволодіння фізичною культурою, що можна забезпечити за допомогою освіти і переконання: бесід, лекцій, конференцій, показових виступів спортсменів, зустрічей, диспутів.
Реалізації цих завдань сприяє формування валеологічних знань, які дозволять школярам усвідомлювати питання щодо збереження і зміцнення свого здоров'я, додержання гігієни розумової і фізичної праці, режиму та якості харчування та ін., тому що дбайливе ставлення до власного тіла, організму є головною умовою самореалізації особистості.
Розвиток основних фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок повинно здійснюватися в процесі: виконання фізичних вправ, трудової діяльності, додержань режиму праці та відпочинку, гігієни праці.
Успішність фізичного виховання визначається також педагогічно доцільним використанням методів заохочення (участь у змаганнях, одержування призів та ін.), а також стимулювання школярів до самоосвіти, зміцнення свого тіла.
До форм організації фізичного виховання можна віднести уроки фізичної культури, оздоровчо-гігієнічну роботу в режимі навчального дня, самостійні заняття учнів, позакласну роботу та позашкільну роботу з фізичного виховання.
Уроки фізичної культури покликані забезпечувати різнобічну загальну фізичну підготовку школярів, Конкретні завдання уроків вирішуються згідно з діючими навчальними програмами, які містять перелік вправ, теоретичних повідомлень, що підлягають засвоєнню в кожному класі, але з урахуванням підготовки, даних медичного огляду, функціональних можливостей дитини.
Повноцінному фізичному вихованню сприяє і оздоровчо-гігієнічна робота в режимі навчального часу: гімнастика до навчальних занять, фізкультурні хвилини під час уроку, спортивні розваги, гра на великих перервах.
Позакласна і позашкільна робота з фізичного виховання спрямована на підвищення загальної фізичної і спортивної підготовки школярів, на розвиток інтересу до спорту, на самостійне систематичне виконання фізичних вправ. Школярі можуть займатися в спортивних секціях (легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, ковзанярської, волейбольної, тенісної та ін.), брати участь у масових змаганнях, спортивних святах.
Засобами фізичного виховання є фізичні вправи (гімнастика, спортивна гра, туризм), оздоровчі сили природи (сонячне опромінення, повітряні і водяні процедури), гігієнічні фактори (режим праці та відпочинку, харчування, оптимальна площа спортивних залів, вологе прибирання, провітрювання та ін.
