Фінікійська писемність— одна з перших зафіксованих в історії людства систем фонетичної писемності. З'явилася близько XV століття до н. е. та стала родоначальницею більшості сучасних алфавітних і деяких інших систем писемності.
Використовувала консонантний принцип, тобто для запису слів використовувалися тільки приголосні звуки, а значення голосних залишалося на розсуд читача. Напрям запису— справа наліво.
Фінікійська писемність є однією з перших алфавітних писемностей у світі, проте саме фінікійська писемність дала початок кільком гілкам алфавітних писемностей, і, станом на 21 сторіччя, практично всі алфавітні писемності світу (за винятком японської кани і корейської писемності хангиль) мають коріння саме у фінікійській писемності. Інші писемності, що мають алфавітну структуру—давньоперський клинопис і мероітська писемність, не прижилися.
В Єгипті та межиріччі писати і читати вміли лише окремі люди. Адже й ієрогліфічне письмо, і клинопис містять більше 600 знаків, кожен з яких зазвичай зображує ціле слово або склад. Всі їх потрібно було знати напам'ять.
Фінікійцям, які вели постійні торгові записи, потрібно було інше письмо, просте і зручне. Вони і створили алфавіт, в якому кожен знак (літера) позначав лише один визначений звук.
Фінікійський алфавіт складається з 22 простих за написанням букв. Всі вони приголосні, бо в фінікійській мові основну роль грали приголосні звуки. Щоб прочитати слово, фінікійцям досить було бачити його кістяк, що складається з приголосних букв.
Найдавніші написи, складені з букв алфавіту Фінікії, знайдені під час розкопок в стародавньому місті Біблі (нині місто Джебель), біля підніжжя Ліванського хребта. Вони відносяться до ХIIIст. до н.е. Писали фінікійці справа наліво. Свої торгові записи вони робили чорнилом на черепках. Таких черепків знайдено небагато. Краще збереглися написи, висічені на камені: надгробні (на саркофагах царів і жерців) і будівельні, що розповідають про спорудження палаців по велінню царів.