Першим ученим у житті кожної людини є учитель. Прекрасна професія! Учитель вчить писати, читати перші слова, допомагає збагнути їх глибинний зміст, прищеплює відповідальність, допомагає поступово знайти своє місце у житті. Можна сказати, що вчитель створює майбутнє країни, тому що від його праці багато у чому залежить різнобічність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, моральні якості. Педагогічна діяльність вимагає особливого покликання. Вихованням і навчанням можуть займатися люди з любов’ю до цієї справи.
Ще зі свого дитинства мала мрію стати потрібною для всіх. І не задумуючись з перших професій-мрій стала вона – Професія Вчителя! Для мене, професія вчителя – неповторна! Розпочавши свою педагогічну діяльність, я зрозуміла, чому робота, що пов’язана з викладанням вважається дуже складною. Сучасний вчитель – це інноваційна особистість, яка крокує в ногу з часом,людина добра і чуйна, до якої хочеться ходити не тільки на заняття, але і просто так, щоб поговорити, розкритися і поділитися найсокровеннішим. Важливо, щоб учитель розумів молодь. Буває, що вкрай складно знайти мову зі старшим поколінням вчителів, оскільки вони не розуміють захоплення та інтереси дітей. Але ж час не стоїть на місці і якщо вчитель хоче бути на одній хвилі зі своїми учнями і відчувати їх, то йому важливо враховувати багато нюансів. Дуже точно про вчителя писав відомий поет С.Л.Соловейчик: «Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення ? Тільки в самому собі, тільки у свідомості величі своєї справи.»
Моя велика педагогічна мрія – зробити уроки цікавими, щоб учні хотіли відвідувати їх, а не були змушені. Хочеться створити атмосферу співпраці, педагогічної досвідченості та учнівської безпосередності. Всі діти люблять гру – це найкраща можливість зацікавити їх: діяти, досліджувати, самостійно готуватися до уроку і йти до мети. На уроках використовую такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запам'ятовування громіздких правил. Перевагу надаю тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги: «Хто швидше?», «Можна-не можна», «Що потім?», «Диво скринька», «Світлофор». Для збереження стійкого інтересу дітей до гри використовую умовну ігрову термінологію, різновиди впливу в ігровій формі (вимогу, заохочення тощо), елементи колективного змагання.
Виявляється, для мене бути вчителем – важливо, життєво необхідно, без цього я не можу обійтися. Бути вчителем для мене – значить бути щасливою. Я впевнена, що надії батьків та учнів виправдала. Я щаслива сама і намагаюся нести щастя оточуючим людям, моїм учням, запалюючи в серцях своєю надією три свічки спокою, віри та любові. Я знаю, що обрала нелегкий шлях, але будь-який вчитель скаже, що це того варто, тому що у відповідь вчителі отримують найвищу нагороду – подяку дітей!
