Чому люди, маючи три вищі освіти, не здатні організувати власне життя? Чому при цьому люди з рівнем освіти в три класи можуть бути неймовірно успішними?
Що допомагає влаштувати своє життя?
Основна проблема успішної соціалізації полягає в організації: люди забувають про емоційний фон, про стреси, а використовують лише інтелект.
Щоб досягнути успіху, ми маємо максимально підвищити рівень емоційної компетентності.
Про емоційну мудрість говорили ще древні, особливо великого значення даному феномену надавали на Сході. Наші предки знали, що розум неможливо розвивати, не розвиваючи емоцій.
Зараз інтелект розвивається набагато швидше, ніж емоційна сфера особистості, в тому числі і у дитини.
Через відсутність поваги до емоцій постійно відбуваються внутрішньоособистісні й міжособистісні конфлікти.
Емоційна пам’ять нікуди не зникає. Всі емоційні блоки необхідно відпрацьовувати, так як вони накладають відбиток на всі поведінкові реакції, особистісні якості, соматичне самопочуття людини, формують комплекси, які впливають на самореалізацію суб'єкта.
Наприклад, дитина в 1 класі побилася. Згадуючи цю ситуацію через багато років, вже доросла людина відчуває ті ж емоції й почуття: злість, образу, досаду через власну неспроможність, несправедливу реакцію дорослих тощо.
Якщо людина в ярості, значить, з нею щось не так. Цей факт ігнорувати не можна. Необхідно зрозуміти, що відбувається з суб’єктом, його простором і намагатися змінити ситуацію.
Першими почали вивчати проблему емоційного інтелекту Мейєр, Селовей, Карузо в 90-х роках ХХ століття. Вони ж і ввели поняття «емоційний інтелект». Науковці вважають, що емоційний інтелект є частиною соціального інтелекту.
Соціальний інтелект – здатність розуміти людей і управляти ними (за Гарднером). Емоційний інтелект – здатність спостерігати власні емоції й емоції інших людей, розрізняти їх та використовувати цю інформацію для управління мисленням і діями.
Емоційний інтелект включається тоді, коли розум вже не справляється й необхідно йти за інтуїцією.
Структура емоційного інтелекту:
- Усвідомлена регуляція емоцій.
Важливе слово усвідомлена – вміння виділити емоцію і суб’єкт-носій. Наприклад, неусвідомлена емоція: «Світ страшний…», усвідомлена: «Я боюсь…»
Щоб усвідомити, необхідно виділити суб’єкт і визначити: для кого конкретно, що саме, що відбувається, тобто звести проблему до конкретної ситуації.
Людині страшно, вона відгороджується: страшно ВСЕ! Усвідомити – дізнатися про це: про предмет страху побільше інформації, зробити крок йому назустріч.
Це новий досвід. У людини мало досвіду, коли в житті мало невдач. Адже більше за все ми боїмося невідомості. На досвід невдачі ми завжди можемо обпертися.
Що робити з емоціями? Перше: усвідомити їх. Друге: діяти у відповідності до своїх емоційних станів. І пам’ятати: ми не повинні моментально реагувати дією на свої емоції.
- Розуміння й усвідомлення емоцій.
Дітям необхідно правильно називати емоції, щоб формувати у них розуміння відносно того, що саме вони відчувають і як слід відноситись до того, що відбувається. Наприклад: «Ти сумуєш. Що ти відчуваєш в цьому стані? А я відчуваю, коли сумую…»
Не у всіх культурах прийнятно демонструвати свої емоції, почуття. Для чеченського хлопчика говорити про свої переживання – все рівно, що оголитися прилюдно.
Слід враховувати, що всі наші проблеми – це бажання уникнути зустрічі з якимось сильним почуттям. Психотерапевтичні підходи спрямовані на поновлення контакту із сильними переживаннями.
- Розрізнення й вираження емоцій.
Люди часто характеризують власні стани, як позитивні й негативні. Ми пропонуємо оцінювати їх як комфортні і некомфортні. Наскільки людина готова пустити в своє життя емоції із знаком «-», настільки вона зможе пустити і їх антипод.
Здатність визначати, розрізняти й виражати емоції формує наш життєвий простір. Ми спілкуємось з людьми, реакції, поведінку яких можемо прогнозувати. Людину з нестійкою, непередбачуваною емоційною сферою намагаємось уникати.
- Асиміляція емоцій в мисленнєву активність.
Асиміляція емоцій в мислення відбувається, коли ми зрозуміли, як це вийшло. «Було так здорово!» – «А що ви робили?» – «Не знаю!». А потрібно знати. Що відбувалося? Завдяки чому ми саме так реагували?
Практичні підходи до розвитку феномену емоцій, їх аналізу, використанню в різних сферах життєдіяльності людини розроблені авторським колективом Наукового центру екрального аналізу: Віленським І.Л. (автор методу), Креденцером В.В., Черниш О.С. та іншими.
Технології сучасних підходів до розвитку емоційного інтелекту дозволяють:
- точно визначати емоційні стани власні й інших людей, аналізувати їх, легко утримувати й переключати потрібні емоції;
- сформувати вольові якості, в тому числі увагу, самоконтроль та саморегуляцію поведінки, вміння швидко орієнтуватися в будь-якій ситуації;
- максимально розвинути когнітивну сферу: всі види пам’яті, уяву, сприйняття, прискорити процеси мислення;
- сформувати системне мислення, навички ефективного засвоєння великих обсягів наукової інформації будь-якого рівня складності;
- шляхом нескладних тренувань розвинути стресостійкість, вміння швидко самовідновлюватися, відрегулювати невротичні й психосоматичні порушення;
- «читати» і аналізувати приховану мотивацію суб’єкта, його поведінкові реакції, особистісні характеристики;
- прогнозувати життєві події, розробляти стратегію розв’язання складних задач і багато іншого.
