Дистанційне навчання - це без сумніву виклик сучасній освіті.З його запровадженням набули популярності безліч освітніх платформ та онлайн-ресурсів для комунікації учасників освітнього процесу. Все нове і незвідане довелося досліджувати вчителям, учням і батькам. Упевнена, що всі вже обрали найзручніший спосіб впровадження дистанційного навчання.Тож сьогодні не про це...
Мені хотілося б розкрити ту сторону дистанційного навчання, про яку мало говориться, а саме - емоційну складову.Те, що переживаємо зараз всі ми потребує значної емоційної стійкості. Будемо говорити відверто, що ми не були повністю готові прийняти ситуацію такою яка вона є. Учителі звикли працювати в класі, а батьки не звикли 24 години на добу проводити з дітьми. Хтось намагався чинити опір, хтось "плив за течією", а хтось шукав шляхи досягнення поставлених цілей. Це було непросто і вимагало певного часу та зусиль. Зараз можу сказати, що в період дистанційного навчання ми можемо робити все те, що робили раніше і навіть більше. Ми виконуємо творчі роботи, готуємо навчальні проєкти, декламуємо уривки з відомих творів, знайомимося з домашніми улюбленцями, освоюємо нові навчальні ресурси, проводимо уроки і навіть батьківські збори. Коли б ще ми змогли слухати вчителя лежачи на дивані чи то відчути себе ведучими телебачення декламуючи твір на камеру. Погодьтеся, що це ж класно! Наше життя продовжується. Просто в іншому форматі. Все це завдяки взаємній підтримці і розумінню один одного. Ми пов'язані, як системи органів в нашому організмі. Якщо хтось підводить - руйнується все, а якщо ми готові всі працювати злагоджено - все вдається!!!