Значення біологічних екскурсій в сучасному навчально-виховному процесі загально-освітніх навчальних закладів є питанням, й до сих пір ще до кінця не вивченим, хоча і має більш ніж столітню історію. Шкільна екскурсія є формою навчально-виховної роботи з класом або групою учнів, що проводиться за межами школи з пізнавальною метою при пересуванні від об’єкта до об’єкта у їх природному середовищі або штучно створених умовах, за вибором учителя та за темами, пов’язаними з навчальною програмою.
Екскурсія була і залишається важливою складовою частиною в системі навчально-виховної роботи в сучасній школі. Вона вносить свій вагомий внесок в формування всебічно розвиненої особистості. Перед екскурсіями ставляться такі завдання: збагачувати знання учнів (на основі безпосереднього сприйняття, накопичення наглядних уявлень і фактів); встановлювати зв’язки теорії з практикою, з життєвими явищами і процесами; виховувати любов до природи та до праці; розвивати творчі здібності учнів, їх самостійність, організованість; збагачувати естетичні почуття; розвивати пам’ять, мислення, спостереження, емоції; активізувати пізнавальну і практичну діяльність; виховувати позитивне ставлення до навчання .
Екскурсія допомагає учням охопити зміст навчання широко, всебічно, побачити взаємозв’язок вивчених на уроках законів фізики і хімії, фізики і біології, історії і географії, тому навчальна екскурсія в більшій ступені, чим будь-яка інша форма навчання, дає змогу реалізації міжпредметних зв’язків, особливо з предметами.
Під час проведення екскурсії учні не тільки засвоюють нові знання або поглиблюють та розширюють набуті, але й набувають вмінь та навичок їх застосування.
Екскурсія дає широкі можливості для більш повного, комплексного використання методів навчання (і в першу чергу проблемних). Будь-яка екскурсія надає вчителю можливість вивчати своїх вихованців. Відомо, що в природних і невимушених обставинах швидше проявляються ті якості особистості, які не відразу і не завжди можна виявити в умовах уроку.
Висока результативність проведення біологічної екскурсії, рішення поставлених пізнавальних і педагогічних задач в великій мірі залежать від особистості вчителя, його організаційних здібностей, педагогічного такту, вміння володіти увагою учнів, настроювати їх на цілісне сприйняття природних об’єктів.
Найважливіше значення навчальної екскурсії полягає у виявленні життєвості і актуальності навчального матеріалу, і закріпленні і конкретизації знань, отриманих на уроках, в застосуванні знань і умінь на практиці. Наочність – суттєва ознака навчальної екскурсії: питома вага зорової і слухової наочності в отриманні інформації на екскурсії складає 70%. Завдяки наочності учні швидше засвоюють знання, які потім на уроках і інших заняттях є опорним фактичним матеріалом при сприйнятті нової теми, при формуванні, узагальненні відповідних висновків.
Під час проведення екскурсії учні переносять отримані на уроках наукові біологічні знання в нову ситуацію, відкривають для себе нові способи рішення пізнавальних завдань.
Екскурсія забезпечує учнів матеріалом для самостійного творчого вивчення, формує основи творчого мислення. Все це, як і самостійний пошук відповідей на евристичні питання, виконання пізнавальних і проблемних завдань, сприяє інтелектуальному розвитку школярів.
Проведення екскурсій потребує великої і серйозної підготовки до неї, яка часто здається складнішою, ніж підготовка до уроку чи семінару. До її організації і проведення ставляться певні організаційні, дидактичні виховні вимоги, а саме: наявність в школі системи екскурсійної роботі з централізованим плануванням і керівництвом; підготовка учителів до екскурсійної роботи; чітке визначення навчальних, освітніх і виховних задач екскурсії; вибір оптимального змісту в відповідності з задачами екскурсії, із врахуванням рівня підготовки учнів, їх індивідуальних і вікових особливостей; правильний вибір екскурсійних об’єктів; дотримання логіки пізнавального процесу; систематичне утворення проблемних ситуацій; мотивація навчальної діяльності учнів, формування і розвиток у школярів пізнавальних інтересів, прагнення до самостійного пошуку; оптимальне поєднання колективних, групових і індивідуальних форм навчальної роботи; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки на екскурсійних об’єктах.
Екскурсія залежить від старанності її підготовки. Вчитель уважно визначає екскурсійний об’єкт, з’ясовує його освітні, виховні можливості, визначає мету і задачі, тип і структуру екскурсії, готує проблемні запитання і завдання для учнів, встановлює основні та додаткові джерела інформації, підбирає оптимальну комбінацію методів і прийомів навчання, складає план екскурсії, знайомиться на місці з екскурсійним об’єктом, намічає маршрут пересування, готує додаткові наглядні посібники (схеми, таблиці, фотокартки) і необхідне обладнання (блокноти, олівці, фотоапарат), проводить організаційну бесіду з учнями, під час якої повідомляє дату, місце, мету і задачі екскурсії, пояснює правила безпеки і поведінки на екскурсії. Вчитель розподіляє обов’язки серед учнів, назначає командира, старшого по маршруту, інструктує учнів про порядок обробки інформації і матеріалів, складання письмових звітів, підведення підсумків.
Біологічна екскурсія починається з того моменту, коли учні з учителем виходять із школи. Потрібно раціонально використати час пересування до екскурсійного об’єкту. Слід нагадати учням про мету екскурсії, про завдання, які вони будуть виконувати, запропонувати декілька питань, емоційно налаштувати учнів на хід екскурсії.
На місці проведення екскурсія починається із вступної бесіди. Учитель звертає увагу на загальний вигляд ландшафту, на особливості природний явищ та об’єктів, на їх взаємозв’язок. Після вступної бесіди учні приступають до виконання завдань або огляду об’єктів екскурсії.
Учитель дає установку на запам’ятовування характеристик об’єктів екскурсії, на виконання учнями завдань по записам, уважному огляді, детальному аналізі, порівнянні, узагальненню знань.
Процес навчання на екскурсії в основному будується на сприйнятті об’єктів екскурсії, їх поясненні і практичному вивченні. Тому принцип наочності відіграє важливу роль на екскурсії.
Учитель повинен ретельно продумувати і відбирати об’єкти екскурсії, керувати спостереженням учнів, акцентувати їх увагу на основних об’єктах і їх характеристиках, при необхідності використовувати додаткову наочність у вигляді малюнків, фотокарток.
Краєзнавча екскурсія надає великі можливості для встановлення міжпредметних зв’язків. Наприклад, часто виникають потреби в актуалізації знань з історії, літератури, географії. Такі ситуації вчитель повинен створювати спеціально для відображення цілісності природи і соціального життя людини в свідомості учня.
У кінці екскурсії вчитель перевіряє роботу учнів. Потім проводиться заключна бесіда, на якій вчитель відповідає на запитання учнів, з’ясовує їхнє враження від екскурсії.
Велике значення для високої результативності екскурсії має закріплення знань, їх узагальнення і систематизація. Під час бесіди на уроці, після екскурсії, учні відтворюють хід екскурсії, пояснюють факти, з якими ознайомилися, виділяють головне, суттєве; отримують завдання написати реферати, оформити звіти або альбоми, підготувати стінгазету чи стенд.
На уроках необхідно якомога частіше, більше використовувати матеріали біологічної екскурсії з метою мотивації навчання, актуалізації знань і чуттєвого досвіду учнів, створення позитивного емоційного фону на уроці.
Екскурсії виховують колективи учнів у іншій, відмінній від шкільної, обстановці і в процесі незвичайної пізнавальної діяльності. Колектив учителів-біологів ЗШ № 59 І-ІІІ ст. м. Харкові у своїй практиці намагається виконувати необхідний, зазначений у програмах з різних навчальних предметів, обсяг екскурсій.
