Земля дідів і прадідів наших – це мила серцю Україна. Тут народилися і виросли наші батьки, по цій землі зробили і ми свої перші кроки. Споконвіку тут жили люди, працювали, виховували дітей. Але в часи наших дідів і прадідів не виникало серйозних екологічних проблем, бо люди з шаною і повагою ставилися до матінки-природи, не віддаляли себе від неї.
Чому ж тоді так гостро нині постала проблема екології? Чому ж так часто люди грубо втручаються у внутрішній світ природи? Мабуть, тому, що вважають себе повноправними її господарями, гарними знавцями її законів.
Всілякими способами втілюються «грандіозні» проекти осушення боліт, затоплення водами штучних морів, родючих земель, будівництва атомних електростанцій.
Подібні «проекти століття» мали принести користь людям, але аж ніяк не природі. І лише тепер ми на собі відчули наслідки безгосподарського ставлення до неї.
Страшним лихом для всього українського народу стала чорнобильська аварія на атомній станції. Це сотні і тисячі хворих і калік, села і міста, які аж «світяться» від радіонуклідів, радіаційний фон у деякий місцях у десятки разів перевищує допустимі норми. Забруднені всі райони, куди тільки сягнула чорна хмара чорнобильського лиха.
Я гадаю, що атомні станції – дуже небезпечні об’єкти. Вони забирають природну воду для охолодження, з часом можна бачити, як міліють ріки й озера, знижується рівень ґрунтових вод.
Треба жити в єдності з природою, берегти і збільшувати її багатства. Моє завдання, як майбутнього професіонала – збереження своєї землі, виховання свідомих громадян, а не тимчасових мешканців, які дбатимуть, щоб чудові краєвиди матінки – України завжди милували людське око.
Твір учениці 8 класу
