Світовий океан з кожним днем стає все бруднішим через згубний вплив людства – масовий вилов риби та збільшення транспортувань. Кінцевим «депо» пластикових відходів є Світовий океан – існують цілі сміттєві острови в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах. Одна із найвідоміших антропогенних пластикових плям знаходиться у Тихоокеанському сміттєвирі (Great Pacific Garbage Patch), що згромадився у Північній (субтропічній) частині Тихого океану; зазвичай у ЗМІ її називають Великою тихоокеанською сміттєвою плямою (Great Pacific Garbage Patch, GPGP). Розташований між 135°-155° західної довготи та 35°-42° північної широти, за площею цей гігантський “пластиковий суп” вдвічі більший за Україну, площа якої складає 603 628 км², і містить у шість разів більше пластику, аніж важить уся (!!!) біомаса планктону Світового океану.
Отруйні речовини та продукти розпаду, які виділяються з тих же пластикових пляшок, вбивають морських та річкових мешканців. Великою проблемою на сьогодні є забруднення океану засобами індивідуального захисту. Проблема утилізації виникла через погане функціонування системи поводження з відходами. Часто, коли рукавички та маски викидають у смітник, в підсумку вони опиняються не на сміттєзвалищі, а в навколишньому середовищі. А також через те, що маски та рукавчики зроблені з дуже легких матеріалів і тому легко губляться або здуваються вітром. Зрештою, причин є багато, а результат один – усі вони опиняються у дикій природі та несуть небезпеку для морської флори та фауни. На жаль, коли пластик (макро- / мікро-) довго перебуває у воді, на ньому починають розмножуватися водорості та бактерії. І морські жителі сприймають це пластиково-гумове сміття за їжу.
Нині близько 40% вод Світового океану є сильно постраждалими від людської діяльності. Щороку у Світовий океан скидається втричі більше сміття, ніж виловлюється риби.
Отруйні речовини та продукти розпаду, які виділяються з тих же пластикових пляшок, вбивають морських та річкових мешканців. Великою проблемою на сьогодні є забруднення океану засобами індивідуального захисту. Проблема утилізації виникла через погане функціонування системи поводження з відходами. Часто, коли рукавички та маски викидають у смітник, в підсумку вони опиняються не на сміттєзвалищі, а в навколишньому середовищі. А також через те, що маски та рукавчики зроблені з дуже легких матеріалів і тому легко губляться або здуваються вітром. Зрештою, причин є багато, а результат один – усі вони опиняються у дикій природі та несуть небезпеку для морської флори та фауни. На жаль, коли пластик (макро- / мікро-) довго перебуває у воді, на ньому починають розмножуватися водорості та бактерії. І морські жителі сприймають це пластиково-гумове сміття за їжу.
Нині близько 40% вод Світового океану є сильно постраждалими від людської діяльності. Щороку у Світовий океан скидається втричі більше сміття, ніж виловлюється риби.
