Дитинство моє босоноге -
То спогад з минулих років.
Колючками зідрані ноги,
Солодка водичка струмків.
Волошкам всміхалося жито,
В дзвіночки заквітчано гай,
Пірнало у озеро літо,
Горів веселково розмай.
Я пасла гусей тут малою,
В полях, де збирали хліба,
Навіки лишилась зі мною
Дітей галаслива юрба.
Розлога верба нас ховала
Від спеки й рясного дощу
А ввечері ненька чекала,
Насипавши в миску борщу.
Замурзана, зморена, боса,
Я лізла під ліжник на піч,
Щоб в снах накупатися в росах
У місячну, зоряну ніч.
Минулось,пробігло - немає...
Пишу лиш про це у віршах,
Сердечко мелодію знає,
Згубила яку в споришах...
Л.Пронько ( Ященко)
