Дитинство моє босоноге-
То спогад з далеких років:
Колючками зідрані ноги,
Цілюща водиця струмків.
Волошкам всміхалося жито,
В ромашки заквітчано гай,
Пірнало у озеро літо.
Полісся - улюблений край.
Я пасла гусей тут малою,
В полях, де збирали хліба.
Навіки лишилась зі мною
Дітей галаслива юрба.
Розлога верба нас ховала
Від спеки й рясного дощу,
А ввечері ненька чекала,
Насипавши з печі борщу.
Замурзана, зморена, боса,
Я лізла до баби на піч,
Щоб в снах накупатися в росах
У місячну, зоряну ніч.
Пробігло за часом - немає...
Пишу лиш про це у віршах.
Та серце мелодію знає,
Згубила яку в споришах.
Л.Пронько ( Ященко)
