Дитина стає агресивною

ДИТИНА СТАЄ АГРЕСИВНОЮ

Часто доводиться чути від засмучених батьків: «Такий хороший був хлопчик, а зараз забіяка!» На жаль, ці скарги цілком обгрунтовані. Такі метаморфози перетворення «з хорошого хлопчика на забіяку" зустрічаються досить часто. У кожному класі є кілька таких дітей.

Спалахи люті з елементами агресивної поведінки вперше спостерігаються тоді, коли бажання дитини з якоїсь причини не за­довольняється [5]. Перепоною до виконання бажання, звичайно, слу­жить заборона або обмеження з боку дорослого. Дитина хоче одержа­ти ляльку або цукерку, зістрибнувши з шафи, доторкнутися до криш­талевої вази, кинути в куток бабусині окуляри —різноманітність таких бажань не має меж. Тільки невелика їх частина може бути здійснена без неприємних наслідків для неї самої або для дорослих. В усіх інших випадках доводиться обмежувати вимоги дитини. І ось з'являється реальна можливість виникнення конфлікту між нею й дорослим. Як краще повести себе у цій ситуації? Спробуймо перевести активність дитини в інше русло. Запропонуйте їй якусь гру або відверніть її увагу від предмету бажання і ви самі переконаєтесь, що уникнути такого конфлікту не тільки можна, а й необхідно.

Нерідко трапляються такі ситуації, коли агресивність дитини є частиною протесту проти вчинків дорослих, які спонукають її до чогось. Це часто буває в сім'ях, де батьки перебрали міру щодо якихось дій, які вони вважають за необхідні. Вони примушують ди­тину щось робити, викликаючи у неї реакцію протесту.

Великого значення для появи агресивності у шкільному віці має прагнення дитини набути популярність у групі однолітків. Не во­лодіючи адекватними засобами спілкування, дитина кулаками на­магається посісти лідируюче місце у групі. В різні вікові періоди вирішальне значення для здобуття популярності мають різні ви­моги з боку групи. Мають значення інтелектуальний рівень, розвиненість мови, фізичний розвиток, спритність, ступінь оволодіння різними видами діяльності.

Агресивність може бути наслідком переживань, пов'язаних з об­разою, ущемленим самолюбством.

Уперше вона виникає в тій ситуації, яка травмує психіку і спря­мована проти тих, кого дитина вважає причиною неприємних пе­реживань і конфліктів.

Безумовно, якщо ви помічаєте у своєї дитини прояви агресивності, необхідно ретельно проаналізувати її причини, виявити труднощі, з якими вона стикається, за можливості усунути їх, а потім формувати у дитини уміння, яких їй не вистачає, навички, а також установки щодо інших людей. Таким буде алгоритм роботи з агресивною дитиною. Увага і величезне терпіння з боку дорослих — обов'язкова умова успіху.

Радимо прислухатися до порад психологів:

! пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу -— найбільш неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши при­чини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде подолана;

! дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, змістіть її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «пор­трет» н ворога, і ви побачите, що в реальному житті агресивність на дану мить знизилася;

! демонструйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.

Не допускайте при ній спалахів гніву або негативні висловлювання про своїх друзів чи колег, складаючи плани «помсти»;

! хай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вони бачить, що вона потрібна й важлива для вас.