ЩО ТАКЕ ДЕПРЕСІЯ ТА ЯКІ ЇЇ СИМПТОМИ
Депресія – це порушення настрою, пригнічення фізичної, психічної активності та бажань. Депресія – поліморфна, тобто її симптоматика різноманітна: від головного болю до пасивності в поведінці. Симптоми також можуть змінюватися – тоді депресію важко розпізнати. Або бувають періоди, що людині кращає – і симптоми тимчасово зникають.
Типові ознаки дитячої депресії:
Короткотривалість;
Депресивні стани швидко змінюються на стани збудження;
Дитина зосереджена на своєму фізичному стані (акцентує увагу, що стала слабшою, не такою сильною, має не такі розвинені м’язи, порівнює себе з іншими, говорячи про себе погано);
Фобії (ірраціональний невмотивований страх). Наприклад, дитина боїться захворіти;
Обсесії (нав’язливі думки);
Компульсивні симптоми. Наприклад, дитина часто миє руки. Особливо це трапляється в ситуації, коли хворіє хтось із рідних, а дорослі хвилюються про це.
НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ
“Депресія буває одна вкрай рідко. Зазвичай у неї є так звані коморбідні або супутні стани. Найчастіше це – тривога та переживання”, – пояснює психотерапевт.
Також серед супутніх станів бувають зміни в здоров’ї. Особливо йдеться про дітей молодшого шкільного віку. Так, трапляються:
Відчуття жару в тілі;
Почервоніння шкіри;
Нестача повітря;
Головокружіння;
Спазми в черевній порожнині;
Підвищення температури.
Доведено, що вегетативні симптоми можуть мати вторинну вигоду. Наприклад, дитина не хоче ходити до школи, бо там її цькують. І тільки наближається до школи, її може починати нудити, виникати головний біль та рвота. Щойно відійде від школи – усе гаразд.
Якщо кілька разів дитина зважатиме на ці негативні підкріплення й таки не йтиме до школи, бо її нудить, то згодом їй буде важко вибратися з цього кола. Тому рецепт: пересилити себе. Це треба врахувати вчителям та батькам – звернути увагу на дитину, яка часто жаліється на болі за тих самих обставин.
Також депресію супроводжують поведінкові порушення. Окрім того, що дитина буде замкненою, нерадісною, безініціативною та не включатиметься в гру, вона може періодично бути сердитою, злою, агресивною. Педагоги та батьки мають звертати увагу, якщо поведінка дитини змінилася з однієї на іншу, протилежну першій.
До того ж у дитини точно спостерігатиметься зниження зацікавленості. Наприклад, до уроків, які вона любить. Дитину можуть більше не цікавити улюблені справи та ігри.
Дитина також може висловлювати думки песимістичного змісту. А її переконання (думки, які лежать в основі мислення, емоцій та поведінки) будуть про самозвинувачення та меншовартість: “Я – нездара”, “Я – гірший від інших”, “Мені нічого не вдяється”, “У мене погані батьки, мене ніхто не може захистити”, “Я не знаю, як мені жити”.
ДОДАТКОВІ ТА ВІКОВІ СИМПТОМИ ДЕПРЕСІЇ
Згідно з Міжнародним виданням діагностичного та статистичного керівництва психічних розладів (DSM-5), що прийняте у всьому світі, другорядними або додатковими симптомами можуть бути також такі ознаки депресії в дітей та підлітків:
Порушення сну. Погане засинання чи ранні пробудження, нічні кошмари;
Зниження шкільної успішності, що раніше не спостерігалося;
Порушення харчової поведінки. Себто втрата апетиту, відмова від їжі, випадки ненажерливості, поїдання неїстівного (крейда, солений огірок із медом).
Зміна характеру й поведінки. Може бути дистанціювання, віддаленість, пихатість, бундючність, агресивність.
Для підлітків – експерименти з психоактивними хімічними речовинами (наркотики, алкоголь, клей).
Вікові особливості
Для немовлят:
Порушення функцій травної системи (діарея, закрепи, зригування);
Порушення сну (важко заснути, крик уві сні, плач, плутання дня з ніччю);
Підвищення температури тіла без фізіологічних причин;
Втрата контакту з батьками (відсторонений погляд, дитина не посміхається, не реагує на іграшки та ігри);
Неприйняття важливих для себе людей або об’єктів (дитина перестала цікавитися іграшками, не реагує на маму);
Затримка в психічному і фізичному розвитку.
Для дітей дошкільного віку:
Розлади настрою та рухової активності (вередливість, плаксивість).
Зниження ініціативності та комунікабельності. Наприклад, коли дитина була лідером – і раптом втратила лідерські якості.
Псевдоаутична поведінка. У дитини можуть підозрювати аутизм, але це – депресія, яка характеризуватиметься замкнутістю. Євгеній пояснює, що в разі аутизму в дитини не буде потреби комунікувати з кимось чужим, бо з ними буде напружено. А з рідними – ні. А от у разі депресії дитині буде складно комунікувати й зі близькими, і з далекими людьми.
Невмотивовані сльозливість та вередливість.
Прояви агресії до іграшок, ровесників, тварин.
Енурез, енкопрез (нетримання сечі та калу).
Єдине, чим батьки та вчителі, окрім допомоги психіатра, можуть допомогти дитині, – це підтримати її. Дитина має відчувати, що її в будь-який момент можуть захистити дорослі. Точно не можна докоряти, змушувати щось робити, підтримувати більшість, яка цькує дитину.
Для молодших школярів:
Періодичне падіння працездатності, поєднане з дратівливістю, невпевненістю, боязливістю;
Поєднання зниженої зацікавленості до навчання з нападами сльозливості. Йдеться про фрази штибу “Мені нічого не вдається”, “Я не здатний це зробити”;
Відчуття безпорадності.
Для підліткового віку та дорослих:
Схильність до усамітненої поведінки. Дитина любить усамітнюватись, робити щось сама і з пригніченим настроєм;
Схильність до мудрувань на дорослі теми, що раніше для дитини не було притаманним;
Дитина роздає свої речі. Це може бути сигналом, що вона прощається з людьми і з життям.
ПРИВОДИ ДЛЯ ДЕПРЕСІЇ
Депресія поділяється на 2 типи, залежно від причин її виникнення:
Екзогенна – депресія, що спричинена зовнішніми чинниками. Вона триває до місяця. Причини екзогенної депресії – різноманітні стресові ситуації (втрати, стихійні лиха, аварії, насильство);
Ендогенна – депресія, що триває більше місяця. Вона може виникнути в разі нелікованої екзогенної, а може бути й невидима причина. Але це не охначає, що її нема. Наприклад, недостатність якихось продуктів, сонячного світла. Загалом недостатність усього того, що, зрештою, формуватиме серотонін. Це – нейротрансмістер, який у правильному розподіленні через кров усіма органами й системам дає нормотімію – себто нормальний настрій.
Якщо депресія виникає від булінгу в школі, то спочатку буде екзогенною. Якщо вчасно дитину не підтримати, не наглядати за нею, не надати захист, то формується ендогенна депресія.
Загалом, діти та підлітки – дуже вразливі до зауважень. Зауваження штибу “Ти товста” можуть привести дитину до стану афекту. А він, зі свого боку, – до депресії та суїциду.
Також, якщо дитина втратила когось із рідних чи тварину, треба спостерігати, як вона переживає втрату. Лікар пояснює: чим менша дитина, тим їй менш притаманно горювати. Наприклад, якщо в дитини помирає хтось із рідних чи близьких, вона вже ввечері зможе гратися, сміятися. І це – нормально, не треба її засуджувати.
Але для старших дітей це – одна із ситуацій, у якій відчувається загроза життю та здоров’ю. А це – високі ризики розвитку дитячої депресії.
До того ж розвиток депресії залежить від, якщо говорити метафорично, внутрішніх протитравматичних і протидепресивних м’язів. Вони залежать від оточення: нервове, спокійне, виховне, тривожне, з підтримкою. Залежить, як батьки реагують, якщо щось трапляється, чи не роблять із цього трагедію, чи шукають вихід зі складної ситуації.
Отже якщо дитина – тривожна чи всього боїться, це точно хтось сформував. Ці відчуття не виникають самі. І, найімовірніше, дитина перейняла їх від близького оточення.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ І ВЧИТЕЛЯМ, ЯКЩО ПОМІТИЛИ СИМПТОМИ
Відповідь одна: вести дитину до дитячого психіатра, навіть не до психолога. А він вирішуватиме, чи це депресія, наскільки складна, як треба приймати ліки в разі чого і як часто мають відбуватися візити.
Єдине, чим батьки та вчителі, окрім допомоги психіатра, можуть допомогти дитині, – це підтримати її. Вона має відчувати, що її в будь-який момент можуть захистити дорослі. Точно не можна докоряти, змушувати щось робити, підтримувати більшість, яка цькує дитину.
