Дискусія - слово латинського походження, що в перекладі означає розгляд, дослідження, а також це форма колективного обговорення, мета якого — виявити істину або знайти правильний розв'язок порушеного питання через висловлення власних міркувань та зіставлення поглядів опонентів на проблему.
Дискусія — термін, що є синонімом поняттю логіки як мистецтва усвідомлювати, обмірковувати, викладати свої думки за законами розуму:
практика організації творчої наукової праці;
форма наукового спілкування й набуття нових знань;
форма і спосіб організації навчання;
інструментарій формування комунікативної культури й стимулювання ініціативності та мислення;
вільне публічне обговорення певного питання з метою взаємозбагачення інформацією про предмет обговорення та досягнення мети (істини).
Дискусія передбачає:
визначення часу і місця проведення;
взаємодію всіх членів дискусії вербальними і невербальними засобами;
розподіл (можливий) ролей на ведучих і учасників;
спрямованість на досягнення саме навчальної мети
Цієї мети можна досягти за умов:
діалогічної позиції педагога та його виважених дій, спрямованих на сприяння виникненню альтернативи й уникнення байдужої одностайності;
утримання критики на конструктивному рівні й у межах коректності;
дотримання регламенту і правил дискусії всіма її учасниками;
спрямованість дискусії на конструктивний результат.
Коли доречна дискусія:
У разі, коли є можливість досягти основної дидактичної мети під час проведення дискусії: розвинути мислення й комунікативні вміння; сформувати дискусійну культуру, критичне мислення, толерантність та сприйняття відмінної точки зору. Розв’язання суперечливого питання з «єдино правильної» точки зору не є дидактичною метою дискусії.
Види дискусій:
«круглий стіл»;
«форум»;
«судове засідання»;
«техніка акваріуму»;
«міжгрупове обговорення».
Загальна характеристика організації, проведення й аналізу дискусії
Під час проведення дискусії розв’язують дидактичні завдання:
І. Завдання, пов’язані зі змістом дискусії:
усвідомлення учасниками дискусії суперечностей розглядуваної проблеми;
актуалізація набутих раніше знань;
творчий підхід щодо з’ясування можливостей застосування набутих знань
ІІ. Завдання, пов’язані з організацією та проведенням дискусії:
визначення оптимальної кількості учасників обговорення;
дотримання загальних правил поведінки (за відсутності цього можуть виникати крайнощі, зокрема хаотичний перебіг дискусії та надміру організоване обговорення);
ускладнення в плані управління дискусією
завдяки усвідомленню можливості за дотримання певних умов привести аудиторію до об’єктивно правильного висновку з максимальною мірою переконливості.
Правила проведення дискусії:
виступи мають проходити організовано, тільки з дозволу ведучого;
кожне висловлювання підкріплюється фактами;
кожен учасник повинен мати можливість висловитися;
кожна позиція має бути уважно розглянута;
під час обговорення неприпустимі «перехід на особистості», «навішування ярликів», образливі висловлювання.
Аналіз та оцінка дискусії:
чи досягла дискусія запланованої мети?
в яких напрямах ми не досягли успіху?
чи відхилилися ми від теми?
чи кожен брав участь в обговоренні?
чи траплялися випадки монополізації обговорення? Питання слухачам можна запропонувати письмово чи усно.
