ДИФТЕРІЯ – ( від грецького – шкірочка, плівка) – одне із найтяжчих гострих інфекційних захворювань. В останні роки значно поширилась у св’язку із збільшенням неімунізованого прошарку населення.
Збудник- дифтерійна паличка Леффлера, яка продукує в організмі людини дуже небезпечний токсин.
Джерело інфекції – хвора людина, людина, що видужує, а також бактеріоносії.
Шляхи поширення – повітряно-крапляний, повітряно-пиловий, контактний ( через заражені предмети).
Інкубаційний період - від 2 до 12 днів. За локалізацією розрізняють дифтерію зіва ( найбільш поширена- 93% випадків), носа, гортані, трахеї, бронхів, очей, вух, зовнішніх статевих органів ( у дівчаток), шкіри.
Симптоматика:
Початок раптовий: дитина стає сумною, байдужою, в неї зникає апетит, температура тіла підвищується, на шиї припухають лімфатичні вузли. В зіві з’являються плівки сірого кольору з блискучою поверхнею, які погано знімаються тампоном. Дитині важко і болісно ковтати.
Токсична форма- різьке підвищення температури тіла, блювання, значний набряк зіва і підшкірно-жирової клітковини на шиї, пульс пришвидшений, шкіра бліда.
У дітей молодшого віку ( 3-4 роки) дифтерія може розпочатися з гортані. Таку дифтерію називають справжнім крупом. Починається круп з незначного підвищення температури, нездужання, грубого уривчастого кашлю, який нагадує гавкання собаки. Через 1-2 дні голос стає сиплим і зовсім зникає. Плівки в гортані і набряк заважають дихати і можуть призвести до задухи.
При дифтерії носа плівки утворюються на слизовій носової порожнини, носове дихання утруднюється, з ніздрів тече сукровиця.
При дифтерії очей дуже набрякають повіки, з-під них виділяється густий гній, інколи – із кров’ю.
Ускладнення:
1.Найбільш небезпечне - ураження нервової системи ( розвиток паралічів)
2.Ураження серця( міокардит)
3.Ураження нирок.
Профілактика:
Запобіжні щеплення вакциною АКДП, починаючи із 3-місячного віку ( триразово з інтервалом в 1 –1,5 місяців). Ревакцинація- згідно календаря щеплення – через 18 місяців.
