Сьогодні багато новостворених об’єднаних територіальних громад опинилися у нових складних умовах, коли потрібно розраховувати лише на свої сили і робити власні кроки у напрямку розбудови свого краю. Кожна зі сфер намагається вибороти своє право на існування, а фінансова сторона говорить – так як раніше уже існувати не може, надто багато видатків і обмаль доходів. Час реформування для місцевих громад настав… Зміни чекають і освіту. Наразі вивчаються можливі шляхи вирішення фінансових проблем і у цій сфері, тому відділи освіти і навчальні заклади проводять системний SWOT-аналіз, який передбачає оцінку сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, що постають перед закладами освіти у наш час. Хотілося б почати із загроз та слабких сторін.
Сьогодні державна політика України спрямована на комплексне скорочення фінансування освіти, шляхом «оптимізації» мережі закладів і їх ліквідації, обґрунтовуючи та мотивуючи ці процеси саме загрозами і слабкими сторонами. Розглянемо спочатку їх.
Низька якість освіти у сільських школах.
Як вчитель сільської школи та дослідник, можу сказати – це абсурд! У сучасних умовах, коли доступ до знань та навчальних матеріалів є широкому доступі, рівень знань та розвитку компетентностей учнів залежить лише від їх мотивації до навчання.
Питання щодо компетентності сільського вчителя? Сільський вчитель завдяки доступу до Інтернету має такі ж можливості до професійного самовдосконалення, як і міський вчитель. Знову ж таки, питання лише у мотивації. Можна сказати, що у міського вчителя вища зарплата і тому у нього більше мотивації. Знову не вірно! Мотивація від рівня заробітної плати прямо не залежить. І, як показує практика, грошей завжди мало.
Недостатнє матеріально-технічне забезпечення у сільських школах.
Знову ж таки, як практик, можу зауважити, що вчителю математики і укр. мови не потрібно багато обладнання, щоб навчити мотивованих дітей. А для дітей у яких немає мотивації ніщо не допоможе! Так, комп’ютери потрібні, щоб вивчити інформатику. І бажано, щоб їх вистачало для кожного учня. Але хіба це такі великі кошти? 160 тис. грн. на 10 комп’ютерів для школи, якими можна користуватися років 5-7… Навіть, якщо наша держава немає на це ресурсів, то одне із рішень – фандрайзингова діяльність.
Недостатня соціалізованість сільських дітей.
Така проблема колись дійсно існувала. Але тепер, коли середовищем існування усіх дітей (і сільських, і міських) стали соц. мережі, це твердження є сумнівним. Різниця у фінансовому забезпеченні дітей існує, але дитина, яка опиниться у середовищі багатших дітей, потрапивши до опорного закладу, навпаки буде відчувати дискомфорт та незахищеність. Це, у свою чергу, провокуватиме булінг у дитячому колективі.
Як покращити соціалізацію дітей сільської школи? Просто – впроваджувати освітню співпрацю із закладами професійної і вищої освіти, залучати учнів до Всеукраїнських акцій і конкурсів, реалізовувати тренінгові програми особистісного зростання для дітей і молоді школи, а також їх батьків.
Так, можна сміливо стверджувати, що у нашій державі настала криза освіти. І це спостерігається як у селах, так і містах. Пов’язано це із соціально-економічним станом у нашій країні і світі загалом, а саме – скороченням народжуваності, трудовою еміграцією та іншими чинниками. Проте вважаю, що головною стратегією і завданням громади, зокрема місцевої влади, має стати максимальне збереження мережі закладів освіти, адже можливості і сильні сторони у їх функціонуванні є реальними та неоціненними.
По-перше, школа у селі – осередок освіти і культури, а вчителі – когорта соціально відповідальних громадян, що забезпечують підтримку і розвиток громадянської освіти.
По-друге, приміщення школи у селі може використовуватися як багатофункціональний об’єкт, де буде зосереджуватися не лише освіта (надаватимуться послуги дошкільної, загальноосвітньої і позашкільної освіти), а й культура. У Європі досить поширеним є різнопланове використання матеріальних ресурсів закладів освіти. Наприклад, до обіду у приміщеннях проводяться уроки, після обіду – гуртки і творчі студії, а ввечері – заняття з музики для дорослих. У наших умовах актова зала може використовуватися для масових культурних заходів, а тому немає необхідності утримувати окреме приміщення клубу.
По-третє, наявність школи у селі – запорука перспективного розвитку громади, адже заклади освіти є невід’ємною складовою місцевої інфраструктури, нарівні із медичними закладами. Навіть при умові наявності роботи у селі, хто захоче поселитися у селі, де немає можливості навчатися дітям?
Усі ми розуміємо, що зберегти у наших умовах можливо, а створити – майже нереально!
Висновок такий – якщо місцева влада всіляко сприятиме збереженню закладів освіти, їх трансформації і модернізації, значить вона працює для людей і на майбутнє територіальної громади. Якщо навпаки – буде йти по шляху найменшого опору і «оптимізації закладів освіти» – значить ця влада працює лише на себе.