Дощами небо сколихнулось від журби,
На землю випало жіночими сльозами,
Сини найкращі полягли в горби,
Ніколи їх вже не обіймуть мами.
Від горя вітер виє уночі,
Коли він чує, як жінки ридають,
Та материнські голоснІ плачІ,
Мов грім з грозою всіх лякають.
Світлини на могилах і хрестах,
На них скрізь очі молодих героїв,
За рідну землю полягли в боях,
Господь їх світлі душі упокоїв.
Птахи на цвинтарі кружляють,
І криками порушують мовчання,
Родини голови свої схиляють
Від болю, горя та страждання.
Приспущені повсюди прапори,
Із чорними жалОбними стрічкАми,
Вдягла країна темні кольори,
В сльозах сумує за захисниками.
Лунають дзвОни у церквах,
СвічкИ у темряві палають,
Дні в поминальних молитвах,
В скорботі та журбі тривають.
Війна збирає смерті по полях,
Смертельні врожаЇ на полях бою,
За нашу перемогу та свій шлях,
Ми платимо високою ціною.
Отож, ми не поступимось ніі кроку,
Ми визволимо землю від орди,
Висітиме наш прапор на флагштоку,
І буде в Україні мир завжди!
Автор: Віта Гориславець
Ілюстрації з інтернету
