Дощ покохав червону парасолю...
В палітрі сірих крапель і зонтів,
Лише її, торкаючись рукою,
Він зігрівав в обіймах ніжних слів.
Все шепотів на вушко про кохання,
Про неймовірну милість і красу,
В веселках малював свої зізнання
І промінь сонця заплітав в косу.
Раділа парасолька, усміхалась,
Ловила краплі теплі та рясні,
І до нестями в нього закохалась,
Розтанула у теплому дощі.
Він цілував... так, як нікого в світі,
Вона... так, як ніколи у житті,
Вони вдихали ті щасливі миті,
З'єднавшись в неземному почутті.
А коли сонце відпускало хмари,
Зникали в тишині промокших площ...
Свої серця коханням зігрівали,
Червона парасолька й теплий дощ...
19.05.2023
