Дощ холодний вранці нагадав про осінь
Хмарами важкими...Зникла неба просинь.
Лист ридає мокрий, сивіють калюжі.
Крук на гілці клена дощ отой паплюжить.
Липень нагулявся, зажурився й плаче.
Серпень підганяє. Та й пора, одначе.
Яблука в садочку дозрівають чисто.
Вбралась горобина у ясне намисто.
Ночі прохолодні, а на ранок - спека.
І тоді здається: до зими далеко.
Добрий, мудрий серпень - пора оксамиту!
Цінний всім дарунок - стигле в полі жито!
Дощ іде... І плачуть вікна в моїм домі.
Це не осінь - серпень. Щедрий, як відомо.
Віра Джерельна
