Догарає ромашкове літо...
Облітають його пелюстки.
Відмовляється серце радіти,
Хоч ще серпень на дотик руки.
Сиплють перлів холодні світанки,
Прохолодою «тягне» здаля...
Над водою — легенькі серпанки
І зітха серед ночі земля.
Пахне кава — помітна гірчинка,
Знов зірвалося ябко в саду...
Поміж трав пожовтіла стежинка...
І по ній я до осені йду.
Оксана Сметанюк
