До маку волошка всміхалась,
Тяглася листочками ввись.
Між променів сонця купалась
І роси з пелюсток лились...
Як ранок засвічував небо,
Вона набиралась краси...
І знов залицялася вперто,
В коханні найкраще цвісти...
А мак величаво хитався
Під танець пшеничного поля,
Ніхто навіть не здогадався,
Що сни його кольору моря.
І неба блакить... люба серцю
І річки стрімкої вода,
Бо очі блакитні джерельця -
Волошки тендітна краса...
19.06.2023 р.
Мартусь Катерина
