Вступне слово викладача
Добрий день, шановні колеги, здобувачі освіти! Сьогодні ми зібралися на особливе свято – День української писемності та мови. Це день, коли ми вшановуємо нашу рідну, мелодійну, неповторну українську мову. Мова – це не просто слова, якими ми спілкуємося. Мова – це пісня душі народу. Це пам’ять нашої землі, це голос маминих колискових, аромат свіжого хліба, шелест колосків на полі.
Українська мова – це мова єднання. І як ніколи яскраво це демонструє наш час, коли українська мова стала надійним щитом над нашою землею. Пригадайте момент, коли найкращим тестом на національну самоідентифікацію стали слова «паляниця», «суниця», «полуниця»…
Мова й писемність – це найбільший скарб, що нам передали предки. І наше завдання – берегти його. За свою гідність і вірність Україні Герой Олександр Мацієвський віддав життя. Його останні слова «Слава Україні» – стали символом незламності українського народу. IMG_6248.MOV
Ведучі (Каріна, Денис, Юля)

В1 (Каріна): Радіодиктант національної єдності – найбільш грамотний флешмоб української історії! Адже тут багато унікального для сучасного світу.
Почати хоча б з історії. Уперше диктант провели 24 травня 2000 року до Дня Кирила та Мефодія. Ідея належала колективу Українського Радіо. Згодом подію перенесли на осінь, прив'язавши до державного Дня української писемності та мови.

В2 (Денис): Радіодиктант уперше почали транслювати по телебаченню, а учасники отримали змогу надсилати роботи не лише звичайними конвертами, а й електронною поштою.
Радіодиктант має й унікальні рекорди, адже географія постійно розширюється! Диктант пишуть на всіх континентах — від українських дипломатичних місій у Європі та США до дослідників на антарктичній станції «Академік Вернадський».
В3 (Юля): Люди долучаються з окопів на передовій, бомбосховищ, закордонної евакуації та навіть в умовах окупації.
Усі: і бабусі на пенсії, листоноші, прибиральники, продавці, майстри манікюру, пекарі, рятувальники, поліцейські, слюсарі та енергетики – всі беруть ручку і згадують і правопис, і пунктуацію, і лапки…

В1: Цікаво, що абсолютним феноменом написання радіодиктанту на сьогоднішній день стала Христина Гоянюк – лікарка-бактеріологиня зі Львова. Вона писала радіодиктант 26 разів поспіль і неодноразово ставала переможницею, не припускаючись жодної помилки. ЇЇ офіційно внесено до Національного реєстру рекордів України як учасницю, яка написала найбільшу кількість щорічних Радіодиктантів національної єдності.

В2: Каріно, найголовніше не згадані правила чи коми. Головне, що ми вкотре об’єднуємося навколо українського слова. За декілька хвилин ми з вами відкладемо телефони і зануримося в атмосферу диктанту.
В3: Згадаємо першу вчительку, яка свого часу вчила писати перші слова та літери. Згадаємо вигляд свого почерку та навіть запах пасти від ручки. Погодьтеся, у цьому теж є величний шарм!
В1: Ми – українці: народ із давньою історією, який сьогодні об’єднується навколо рідного слова. І просимо звернути увагу на власні почуття просто зараз, перед написанням диктанту! Правда ж незначні, але дуже приємні хвилювання?

В2: Уявіть: десь студент готує аркуш паперу, десь українка за тисячі кілометрів від дому вмикає трансляцію, а десь військовий знаходить хвилину, щоб долучитися до спільної традиції.
В3: Вони можуть не знати одне одного й ніколи не зустрітися. Але в цю мить їх об’єднують одна мова, один текст і відчуття, що вони – частина великої спільноти. У кожного буде свій почерк і свої думки. Та сьогодні ми всі почуємо одні й ті самі слова – і кожен відчує в них щось особисте. Увага на екран! IMG_6249.MOV
В1: Тож час написання наближається! Останніми роками флешмоб усе частіше поєднують із підтримкою сил оборони. Цьогоріч наш ефір супроводжується маштабним збором коштів на проєкт «Дронопад» благодійного фонду «Повернись живим». Його мета – допомогти українським військовим захищати небо від ворожих безпілотників, тож долучитися до збору може кожен охочий.
В2: Цьогорічний Радіодиктант національної єдності має назву «Лист, який не закінчується». Автором тексту став письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. А читатимуть його в прямому ефірі вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і громадська діячка та волонтерка Даша Астаф’єва.
В3: Уже стало доброю традицією писати радіодиктант – 27 жовтня, у День української писемності та мови.
Радіодиктант – це не про оцінки, не про «правильно» й «помилка», це про наші відчуття всередині, коли ми, згадуємо, а хто ми є.
Згадуємо й Нестора Літописця, якому ми завдячуємо вкраїнським письмом. Адже саме його «Повість мунулих літ» є беззаперечним доказом давності нашої мови.
В1: А також згадуємо тих, кого нема з нами. Хто уже не візьме ручку й не напише навіть власних ініціалів. Прошу всіх встати, хвилина мовчання https://youtu.be/bMPebgVZqLs
Прошу всіх сісти. Пам’ятаймо, що сьогоднішній радіодиктант ми пишемо дякуючи ЗСУ.
В2: Наша мова – це не просто значки на письмі й слова у словнику. Мова – це живе спілкування в аудиторіях, на коридорах, в магазинах, на кухнях та бліндажах.
В3: Українська для мене – це дім. Це голос моїх рідних. Це мова якою я думаю, мрію й жартую. Це мова моєї країни й мого майбутнього.
Викладач: Кажуть, звучання рідного слова – це пісня для душі. І саме музикою, що торкається найтонших струн душі, нам би хотілося додати урочистості цьому моменту! Тож запрошуємо Юлію Шумук, яка виконає на скрипці композицію "Обійми" гурту «Океан Ельзи».

В2: Дякуємо за чудове виконання! А зараз запрошуємо всіх приготуватися до написання Радіодиктанту національної єдності.
