Нещодавно донька перебувала на екскурсії у Чорнобилі від свого університету (ХНУРЕ). Це справило на неї неймовірне враження жаху від того, що сталося 35 років тому на Чорнобильській атомній електростанції. Вже минуло 35 років відтоді, а відголоски Чорнобильської трагедії і допоки тривожать нашу пам'ять про кількість загублених життів під час й після трагедії. Моторошно стає від того, коли бачиш покинуті речі у "мертвому" місті: дитячі іграшки, напівзруйновані меблі та будівлі. Таке ж саме "чортове колесо", як у нашому містечку, Балаклії, колись було. Але наші каруселі розібрали на металобрухт, а у Чорнобилі й досі стоять.
У цих покинутих домівлях повинні були жити люди, на цих каруселях - кататися діти, цими іграшками бавитися малюки ... . Але, на превеликий жаль, усе стоїть "мертвим", невикористаним, безлюдним та запустілим. А колись тут виріло життя.
Треба пом'янути загиблих та померлих від наслідків аварії людей хвилиною мовчання саме 26 квітня.
