Для тебе в серці місце я залишу,
Для тебе в ньому пожиттєва бронь...
І хай нас розділяє зараз тиша,
Ти все одно - моїх думок вогонь...
Ти грієш лірику мою щоночі,
Торкаючись моєї самоти.
Коли не бачу твої карі очі,
Я розумію: моя радість - саме ти.
Минуться всі печалі і розлуки,
З тобою зрозуміємо одне:
Тримаємось за душу, не за руки,
І все міцніше з кожним нашим днем...
Зима змінила осінь на посту,
А я лишився десь у вересні,
Чекаючи з любов'ю лиш на ту,
Яка являється мені у сні...
(с) Михайло Микита
