Рік тому.
Дівчатам, закатованим у Бучі.
Дівчинко...
Ти проростеш у полі диво-квіткою.
Червоною, мабÿть. Милішою з усіх.
Лялечко...
Ніхто не вкриє тобі голову наміткою.
І тільки вітру ти довірила свій сміх.
Кралечко...
Тобі б коралі на тендітну шию, лакові.
Хустину в квітах. І гніздечко для сім'ї.
Пташечко...
Не заспіваєш. А як жити мамі й татові?
Листів від тебе не приносять журавлі.
Дівчинко...
Твій біль пече. Та не тебе. Вже відболіло.
В очах зелених, може карих, згаснув світ.
Квіточко...
Війна зірвала. Затоптала. Ти й не жúла.
І юну душу поселила в маків цвіт...
23.05.2022
Людмила Галінська
