Дістала зі скрині
вже Осінь свої акварелі.
Настав врешті час
показати природний талант.
Фарбує дерева,
й вони, ніби справжні моделі,
сяють в красі своїй,
мов дорогий діамант.
Проникливо вітер
щось грає на віолончелі.
До хмар долинає
потужний його баритон.
Вже скоро закрутиться листя багряне,
немов каруселі,
й в прощальному вальсі
завершить свій Осінь сезон.
Та нині, малює вона
дивовижні картини.
Красою впиватись
запрошує в парк, залюбки.
Ще "бабине літо"
кружляє легкі павутини,
що сяють на сонці,
немов хтось розсипав зірки.
Як можна в цю Осінь чарівну
не закохатись,
не любуватись красою
і не запрошувать в сни?!
Розкішна, жагуча,...
не може не надихати!
Так хочеться з нею лишитись
аж до самої весни!
Автор: Тетяна Зензерова.
11.10.2025.
