................Леся Українка в 
критичній статті
«Європейська соціальна драма
наприкінці XIX століття»
зазначила:
«Читач мусить забути,
що діється на сцені, а
зосередити увагу на тому, що там говориться.
Сим я не маю сказати, ніби в
драмах Ібсена нема події, а тільки, що подія в них часто дуже незалежна
від діалогу».
...............Отже, драма Ібсена є аналітичною не лише в тому розумінні, що сьогодення головного персонажа визначається якоюсь, найчастіше ганебною, таємницею в його минулому.
................Аналітична вона ще й тому, що змушує глядачів підпорядкувати своє сприйняття того, «що діється на сцені» (зовнішньої дії), тому, «що там говориться» (з урахуванням підтексту й внутрішньої дії).
..................Тобто вони мають будувати сприйняття твору за тією самою моделлю, за якою відбувалося його створення: від філософської проблеми – до філософського узагальнення, до загальнолюдського символу. І якщо процес створення «Лялькового дому» починався з міркувань автора про існування «двох видів моралі, двох совістей: одна для чоловіка й зовсім інша для жінки», то це не тому, що він заздалегідь знав, як учинить із цією ідеєю і як оцінює існування «двох совістей».
.................Навпаки: глибинне проникнення в людську душу змушує драматурга вивести на сцену жінку-символ, у якої немає нічого, крім її «жіночої совісті» (немає навіть «материнської совісті»!). Їй не потрібно «прощення» другої половини людства.
................Проте їй потрібна 
хоча б спроба розуміння.
..............Бунт заради розуміння
– сутність мистецтва
межі XIX–ХХ ст.,
відкрита й уперше продемонстрована, напевне, саме Ібсеном і, напевне,
саме в «Ляльковому домі».
.......................................До вашої уваги ........................................
