Дев"ятий клас. Урок 35 М. Гоголь. Петербурзький етап життя і творчості письменника.

........У 1828 р. Микола Гоголь

разом зі своїм другом по Ніжинській гімназії,

Олександром Данилевським, вирушив

шукати кращої долі до м. Санкт-Петербурга.

.........О. Данилевський мріяв вступити в

школу гвардійських прапорщиків, а

М. Гоголь — на державну службу.

............Микола уявляв Петербург містом, де для молодих талановитих

людей відчинені всі двері, а у світських салонах можна зустріти відомих

людей і затоваришувати з ними.Він мріяв оселитися в невеличкій

теплій квартирі, знайти гідну службу, ходити в театр, а вільний час

присвятити написанню великих творів. Утім, М. Гоголь з товаришем

змогли зняти лише холодну й брудну квартиру в одному з найбідніших

кварталів Петербурга. Квартири потім часто змінювалися, але вони

залишалися завжди холодними й незатишними. Відвідувати театр було

надто дорого. Через брак коштів друзі завжди були голодними й

невеселими.

М. Гоголь мріяв про кар’єру літератора й потайки від усіх почав писати.

...........Гоголю було тільки 23 роки, але він уже знав, що таке гучна слава після опублікування «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Його із захопленням приймали в літературних салонах. Народні слова з його оповідань повторювали у вишуканих товариствах.

..........Утім, настрій М. Гоголя був не надто радісним. Після виходу у світ «Вечорів на хуторі біля Диканьки» він опинився на роздоріжжі — куди ж рухатися далі. Це був важкий час для його самовизначення як письменника.

...............Свою нову збірку М. Гоголь назвав «Арабески». Вона вийшла друком 1835 р. в Петербурзі. Відомо, що Гоголь розмальовував арабесками (візерунками) родовий будинок у Василівці, разом із сестрами добирав орнаменти для вишивки гобеленів.

..................В «Арабесках» зібрані статті на різні теми — про історію, педагогіку, архітектуру. Сюди ж були вміщені й три повісті:
«Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного». Кілька років потому М. Гоголь написав ще дві повісті —«Ніс» і «Шинель», що створили єдиний цикл, який стали називати петербурзькими повістями. Тематично до циклу дотична й «Повість про капітана Копєйкіна», що ввійшла до поеми «Мертві душі»(1841).

У Петербурзьких повістях

- з одного боку, показано розкіш російської столиці, Невського проспекту, палаців і площ,

- а з іншого — трагічні долі людей,

які опинилися у світі, де панують гроші й чини, де зникає все людське й талановите, де губляться мрії та надії.