Десь на Землі куточок є чудовий...
Буяє в нім весна у всій красі,
Світ виграє у барвах веселкових
Й світанки зустрічають солов’ї.
В нім навіть мрії зіткані з кохання,
В потоках світла ніжність струменить,
Тут радості і щастя квітування
Й теплом рідні зігріта навіть мить.
Давно забуті сумніви й тривоги,
Весніє на душі від почуттів,
Любов’ю в нім устелені дороги,
Немає навіть сліду ворогів.
Вражає, зачаровує довкілля,
Куди не кинеш оком - справжній рай,
Для найсвітліших помислів - привілля
І серцем линеш - ген за небокрай.
А де ж той ключ, що двері відкриває
У той куточок, де весна весь час?
Прекрасний світ, та назви він не має,
Бо ключ - в душі у кожного із нас…
Анатолій Лазаренко
