Десь дітки віночки плетуть
З кульбаби, із жовтої квітки.
Десь кізок, теляток пасуть.
Десь заспані, радісні дітки.
І мами спокійні усі.
І котики мирно муркочуть.
І сон стережуть татусі.
Метелики носик лоскочуть.
Десь дітки у мирі живуть.
Не знають ні горя, ні втрати.
Віночки для ляльки плетуть
І можуть сміятись, співати.
Та лиш не у нас, не у нас.
Не наші дівчатка в віночку.
У нас то снаряд, то фугас,
То танк, то лиш град на горбочку.
І дітоньки наші хто де -
В підвалі, в метро, у полоні.
Дитинство їх сіре, руде
І очі від слізок солоні.
І в школі немає стіни.
"Садочок" без вікон і стелі.
І в нас так багато війни.
Не крутяться в нас каруселі.
І наші дівчатка плетуть
Віночки лише на могили.
А хлопчики хочуть заснуть
Щоб їх вороги не будили.
Така ось весна. Селяві.
Такі ось реалії й далі.
Від вибухів плаття в крові
І кров на землі та металі...
Г.Потопляк.
