15 березня кожного року відзначається Всесвітній день прав споживачів. Це права, які належать усім людям, коли вони купують будь-який товар чи замовляють послугу для прямого користування чи володіння, а не для перепродажу чи виробництва.
На жаль, чи не кожен з нас має негативний досвід, коли придбана річ дуже швидко виходить з ладу, а послуга не відповідає очікуванням. Як діяти в такому разі й куди звернутися, відомо не кожному.
Виробники чи постачальники товарів чи послуг мають юридичні та моральні зобов’язання перед покупцями, а стежити за їх дотриманням - обов’язок державних органів та організацій, спеціально створених для захисту прав споживачів.
ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ?
В давнину споживання у сенсі придбання у власність різноманітних товарів часто сприймалося досить негативно. Від філософа Платона до середньовічних мислителів прагнення людей до володіння речами засуджувалося як гріх, що розбещує душі та відволікає від Бога.
Сам термін "consumption", що означає «споживання» та походить від латинського "consumerre" з’явився в Європі в XII столітті - спершу у французькій мові, згодом в англійській та в інших європейських мовах. Це слово означало використання в їжу чи для інших потреб продуктів, свічок, дров та інших ресурсів, необхідних для життя.
Споживання підлягало обов’язковій державній регуляції, і правителі більшості європейських країн та їх заморських колоній до XVIII століття видавали багато законів, які обмежували право громадян на "розкіш". В різні часи під це поняття потрапляли різні товари, заборонені чи обмежені для всіх чи для певних верств населення. Так, у Венеції в 1512 році сенатом було заборонено дарувати на весілля дзеркала й скрині, а кількість ложок та вилок обмежувалася до шести предметів. В Німеччині за носіння бавовняної шийної хустки на жінок накладали штраф або ув’язнювали.
ПЕРІОД ВІДРОДЖЕННЯ
Такий підхід обмежував торговельні і грошові відносини та уповільнював розвиток країн в цілому. Попри це, асортимент товарів у світі невпинно розширювався, а їх кількість зростала. В кінці епохи династії Мін у Китаї настав золотий вік торгівлі з безліччю порцелянового посуду, шовкового одягу, книг. В Італії в період Відродження не тільки будинки багатіїв, а й оселі простих ремісників наповнювалися все більшою кількістю меблів, посуду, навіть картин та музичних інструментів.
Поступово змінювалося й ставлення до придбання предметів споживання. В XVII столітті філософи почали говорити, що таке прагнення людини відповідає волі Бога, який недаремно створив на Землі різноманіття. В 1776 році Адам Сміт у своїй праці "Багатство народів" зазначив, що споживання - це єдина мета всього виробництва.
Втім, самі споживачі часто страждали від недобросовісних виробників. Підприємці зазвичай керувалися тільки метою отримання прибутку, здешевлюючи виробництво за рахунок якості. Покупці не мали ніякої гарантії, що придбані ним продукти чи ліки безпечні. Виробники не вказували на етикетках достовірну інформацію про склад товару, тому інколи траплялися випадки смертельних отруєнь.
В XIX столітті виникло поняття «рівень життя», а добробут людини чи родини стало визначатися не тільки заробітками, а й кількістю витрат. Люди стали усвідомлювати, що вони є споживачами товарів та послуг, а отже, можуть вимагати справедливого ставлення в цій сфері.
АСОЦІАЦІЯ СПОЖИВАЧІВ
Вперше в якості споживачів люди об’єдналися в Англії в 1871 році, коли в місті Шеффілд створили Асоціацію споживачів води на знак протесту проти податку на воду. Невдовзі ліги споживачів з’явилися в Римі, Берліні, Парижі, Нью-Йорку. В Україні, як і в більшості країн світу, теж виник рух на захист прав споживачів. В 1886 році було створено перше споживче товариство в Харкові.
До середини XX століття національні організації споживачів різних країн відчули потребу об’єднання своїх зусиль в спільному союзі. В 1960 році в Гаазі відбувалася Міжнародна конференція з тестування споживчих товарів, яку організували п’ять національних асоціацій з США, Європи та Австралії. На цій конференції й було створено Міжнародну організацію споживачів. Через десять років вона отримала консультативний статус в ООН.
Наразі спектр питань, якими опікується Міжнародна організація споживачів, дуже широкий - від якості комунальних послуг та безпеки продуктів харчування й ліків до кредитування та проблем довкілля, які стосуються всіх споживачів у світі. Організація складається більш ніж з 200 національних об’єднань у 100 країнах.
Першим світовим лідером, який офіційно перейнявся споживчими правами, став президент США Джон Кеннеді. 15 березня 1962 року в американському Конгресі він виступив із Біллем про права споживачів. Цей документ декларував такі права: на вибір, на безпеку, бути почутим, на інформацію.
В 1983 році Генасамблея ООН встановила 15 березня як День захисту прав споживачів, а в 1985-му перелік цих прав було розширено на чотири пункти. Додалися право на задоволення базових потреб, право на відшкодування, право на здорове навколишнє середовище, право на споживчу освіту. Відтоді в захисті цих прав полягає основа діяльності як національних, так і Міжнародної організації споживачів.
ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В ІСТОРІЇ
1936 В Сполучених Штатах Америки засновано Національний союз споживачів.
1985 Затверджено "Керівні принципи ООН із захисту інтересів та прав споживачів".
1989 В Києві створено Українську асоціацію споживачів, а також Центри споживачів в інших містах країни.
1991 Першою з пострадянських республік Україна прийняла закон "Про захист прав споживачів".
1993 В обов’язковому порядку в Україні почали сертифікувати харчові продукти та продовольчу сировину.
1997 Приєднання України до членів Міжнародної організації споживачів.
