День проснувся на пригірку
І нагнув до серця гілку
Бузини і барбарису,
Причесав долину лису.
Посміхнувся осокорі -
В неї три листочки хворі,
А четвертий і десятий
Такі світлі, як і п"ятий.
День проснувся, пробудився,
Із відра води напився.
Став ходити, став робити
І усіх, хто є, любити.
Бо він сам - дарунок божий
Хоч погожий, непогожий.
Хоч з дощами, хоч без них
Він із образів святих.
Річка, гай, дубові крони -
Це усе святі ікони.
Їх одежі з бірюзи,
Із лелечої сльози.
Все блищить, летить, гуде.
Ремез ниточку пряде.
Шпак підскакує нервово.
Дятел скаче гонорово.
Кізка боком, козлик рогом.
Баба грима під порогом.
Дід вовтузиться, сопе,
А у буді пес хропе.
І тут кожному по вдачі -
Ці робочі, ці ледачі.
Забаганки, витрибеньки.
Ці шкарубкі, ці гладенькі.
Отака весняна днина,
Як причесана дитина -
Чиста, мила, голосна.
Отака вона весна!
Г.Потопляк.
