Голокост – жахлива незагоювана рана України в Другій світовій війні. Бабин Яр – одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту. Це місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед жертв – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою.
Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світ пристав на позицію «ніколи знову», проте геноциди відбуваються дотепер.
Сьогодні в нашій Україні – війна. Ми є свідками жорстоких масових вбивств рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортур – фізичних та моральних, зґвалтувань. Навіть іноді мають місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюму, Бородянки, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. російські війська обстрілюють цвинтарі, церкви, синагоги, навіть Бабин Яр.
Виходить, висновки не зроблено, світе?
Ми переконані, що мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде покарано.
МИ ПЕРЕМОЖЕМО. МИ ПАМ’ЯТАЄМО.
