***
Боже, Україну бережи! –
Моляться жінки і діти,
Поки їх чоловіки й батьки
Боряться за волю і свободу.
Україно, стійко стій, борися.
Віримо у перемогу ми.
Твої діти міцно вірять в краще
У любов, у вірність, у добро.
***
Скоро почнеться посівна,
бо прийшла на землю весна.
Тільки чим ми засієм поля:
може кістьми людей,
може слізьми дітей,
кровю зверху полиєм,
тілом своїм прикриєм.
ой ні, думку я прожену
В бога миру прошу.
ми не хочем війни,
гулу куль і гармат,
неба чорного вдень
і розритих окоп…
хочем миру й добра,
хочем сонця й тепла!
хай живе й процвіта – Україна моя,
Богом данна одна –Батьківщина квітуча моя!
***
Вітер дерева хилить
Вони піддаються йому
Я ж бо тобі не піддамся
Ти лихоліття людське.
Не буде з ока падати сльозина,
Бо дощ – це добре є і зле.
Після дощу усе зростає,
Під час дощу хворіє все.
Так плаче матінка – Вкраїна.
Кричить у рупори гучні.
Ніхто не чує – влади хоче.
І дре її на дрібнії шматки.
Оті, про кого матінка найбільше дбає,
Оті, що балувала їх
Подерли, роздерли на дві частини
Її рідненьку матінку свою.
***
Курличуть журавлі у небі,
кудись у даль вони зникають
І тільки спомин безневиний
вони у серці залишають…
А де взялися ці птахи,
зима навколо же лютує?
- А це, синочку, не птахи.
«небесна сотня» відлітає.
Була людина і не має.
жила, боролась, прагнула чогось.
В одну хвилину чорную для себе
її життя хтось відбере.
Курличуть журавлі у небі,
Летять туди, де воротя нема.
Та в душах наших ви із нами,
бо ви – свобода! воля! ви – життя!
***
Малий Юрко не спить.
під ковдрою бурмоче.
Це завтра він на свято йде
і віршика напамять вивчить хоче.
Матуся тихо підійшла,
синочка свого обняла.
- ох ти дитино, моє ти щастя,
треба вже спати – рано ж вставати.
Синочок радіє, що має він маму
тато ж героєм став.
Він за країну,свою україну
Руки на грудях склав.
-я виросту, мамо, і буду, як тато
Тебе захищати і берегти.
а поки що мушу вірша я знати,
щоби всі знали – мій батько ГЕРОЙ…
Завтра на святі – Юрко розкаже,
як його серце ниє й болить,
тихо сльоза по щоці залоскоче
За Україну, за мир на землі.
***
У цей важкий для України час,
Коли ми знов повстали за свободу,
В душі у нас заговорив Тарас
Своїм кобзарським і пророчим словом.
Страждала і страждає Україна
Та слово кобзаря всіх підніма
І додає нам українцям сили
Боротись за красиве і щасливе майбуття.
