Бабуню Маруню, де гребінь, чесало.
Давно не знайду, давно Вас не стало.
Ходили, ходили та й сіли спочити.
Було Вам непросто у світі цім жити.
Було Вам непросто - дощі, п"ятирічки.
Ряденечка прати ходили до річки.
Ряденечка ткали із грубої нитки
І сонечком пахли усі Ваші свитки.
І діточки босі, і хлопчики в льолі,
І житечко спіле вклякало на полі.
То жали, пололи, а то лиш в"язали,
Молитву тихенько щоночі казали.
Молились Марії, Ісусу і Ганні.
Були в Вас світанки не пізні, а ранні -
Корівку погладить, а ще подоїти.
Тулилось телятко до Вас, як і діти.
Самі на базари, у Звяґель по мило.
По гудзики й доху, підвозив Данило.
Ходили і пішки у Корець за крамом.
Тужили Ви довго за знищеним храмом.
Бабуню Сиклето, Павліно чи Прісько,
Було Вам зимою і холодно, й слизько.
Ви літом у спеку терпіли посуху.
В тридцяті страждали і їли макуху.
Та поночі шили, Ви шили сорочки.
Лишились над Вами зелені горбочки.
І вже не болять Вам ні ноги, ні спина.
Ви - діти Полісся, Ви - є Україна.
Г.Потопляк.
