ДАВАЙ ПОЇДЕМО З ТОБОЮ У СЕЛО.
У те село,що майже,вимирає.
Де,навіть взимку б’є прозоре джерело.
Вогонь в печі там в гранях не згасає .
Туди,де ще локдаун не дійшов.
Де,ми ще в юності у ліс ходили.
І нарубаєм добру купу дров.
На піч залізем,як колись любили...
Хоч тут без газу,але є дрова.
І без метро-то може б коника купили?
Без супермаркетів і інтернета тут нема.
Та все ж,якось бабусі наші жили.
З трудів земельних овочі брали.
А як родили яблуні та вишні...
Хоч вкладено всі сили і труди,
та яке сонце,вітер і подушки пишні.
А українські тихі вечори...
Де,на вогні картопелька шкварчала.
І ті розмови до ранкової пори...
Хоч і трудились,та душа співала.
Вже скоро Новий рік й Різдво.
Так хочеться ,як у дитинстві,свята.
Давай поїдемо з тобою у село.
Де, будем ти і я й стара батьківська хата.
Любов Кальцева
