Дарує осінь диво-щастя нам,
Барвисті шати розсипає долі,
Ще сонце усміхається садам,
І вітерець співає на роздоллі.
В промінні світлім виграє листок,
Кружляє в танці, падає під ноги,
А небо сипле зоряний пісок,
І ніжно золотить мої дороги.
У кожнім шелесті — любов жива,
У кожнім ранку — світле сподівання.
І осінь павутинку нам сплела,
Тримаючи в долонях лиш кохання.
Хай ця краса зігріє наші дні,
Хай доля стелить стежечку казкову.
Нехай палають почуття ясні,
Даруючи любові мить чудову.
( Л. Медина.)