Під час роботи і не тільки, зрідка, але все ж таки траплялися ситуації, коли необхідно було "розмовляти" із глухими та слабкочуючими громадянами. Це викликАло у мене не завжди дискомфорт, а і злість до самого себе через власну безпомічність та неосвідченність.
Кілька тижнів потому я змусив себе вивчити алфавіт (ДАКТИЛЬ) для елементарного, хоча і, дещо повільного спілкування із людьми з особливими потребами...
Зайняв цей процес 2 тижні, але воно було того варте. "Перевірка вогнем" не змусила себе чекати і вже з першим співрозмовником зі швидкістю 50 літер за хвилину я порозумівся і досягнув мети діалогу, що не аби як шокувало присутніх знайомих)))
Зараз я освоюю ЖЕСТУНУ (мову жестів), що має пришвидшити розмову і збільшити об'єм інформації...
Навчання ДАКТИЛЯ дітей у НЗ із першого класу - шлях уникнути почуття, що ти - неосвідчений ідіот)))
