Яке ж це щастя - внуки на руках!
Дай Боже, всім цієї миті дочекатись!
Щоб в дійсності, а не лише в думках,
Маленьких щічок з ніжністю торкатись.
Яка ж це радість - з внучкою пройтись,
Натішитися нею, вдвох награтись!
З собою схожості якісь у ній знайти, -
Це задоволення - онуком піклуватись!
Яке ж це диво - внучка чи онук!
Коли щораз береш дитя на руки -
Блаженство, гордість, щастя, серця стук...
А голос їхній - найдорожчі звуки!
Яка ж це втіха - внуки на руках!
Заради цього варто в світі жити!
І не важливо, зовсім, у яких роках, -
Дай Боже, нам до цього всім дожити!
© Людмила Степанишена
