Дай, Боже, дочекатися весни!!!

Дай, Боже, дочекатися весни!!!

Дай, Боже, дочекатись перемоги!!!

До матерів хай вернуться сини...

І росами омиють свої ноги.

Земля загоїть рани кров'яні...

До своїх гнізд повернуться лелеки...

Зернина проросте у бур'яні...

Берези соком потечуть у глеки.

Мед понесе до вулика бджола...

Калина вдягне вишиту сорочку...

Дай, Бог, родина сяде край стола...

Під грушею старою у садочку.

Весняне небо громом загримить...

Рясним дощем впаде садам під ноги...

Нам всім забутися захочеться в ту мить...

Хміліючи від щастя перемоги.

А потім, будем плакати... Усі...

І сльози ті, від радості і болю...

Земля буде в сльозах, немов в росі...

Тоді вже всі наплачимося в волю.

Ніхто не буде вже ховати сліз...

Дорослі, будуть плакати, як діти...

Бо треба заживлять душевний зріз...

І заново учитися радіти.

Дай, Боже, дочекатися весни!!!

Дай, Боже, дочекатись перемоги!!!

©Галина Момот 15.02.2023.