Читання дітей – це показник інтелектуального, морального, культурного, творчого потенціалу. Тому сьогодні важливими є питання становлення читача, який творчо і повноцінно осягає літературне надбання поколінь, уміє працювати з текстом, сприймати повноцінно художній твір.
У процесі спілкування з яскравими художніми творами, під час аналізу учням відкривається краса художнього слова, закладаються основи майбутньої літературної освіти, виховується інтерес до читання, естетичні, моральні почуття.
Наш світ сповнений краси. І, мабуть, найтонше відчувають її поети, письменники. Вони зображують життя по-особливому; не просто розповідають про певне явище, подію, а діляться з читачами своїми враженнями від побаченого, почутого, пережитого. Літературні твори – це картини, зіткані з почуттів, настроїв митця, образів, народжених його уявою.
Усі цінності художнього твору не можуть просто так перелитися в розум, серце і душу дитини. Потрібно організувати роботу так, щоб працювала уява, пам'ять, емоційна сфера, мислення читача.
Аналіз змісту твору спрямований на з’ясування його теми і ідеї, його сюжету і композиції, образів і художніх засобів зображення.
Розкриття ідейної спрямованості твору – це основа аналізу художнього твору. Розкриття ідеї об’єднує всі компоненти аналізу твору( роботу над образом, композицією, художньо-зображувальними засобами.
Базуючись на ідеї, вчитель намічає систему завдань і запитань, завдяки якій учні усвідомлюють задум письменника.
В початкових класах учні спеціально не знайомляться з темою і ідеєю твору, не вводяться і дані про терміни, але з’ясовується, про що розповідає письменник(тема) і що він хотів сказати читачу(головна думка)
Для того, щоб підвести молодших школярів до розуміння ідеї, необхідно з’ясувати мотиви поведінки дійових осіб, їх ставлення до фактів і подій, що розповідаються у творі. Існує взаємозв’язок і взаємозумовленість між ідеєю, системою образів, конкретним життєвим матеріалом і авторським світоглядом. Тому аналіз твору повинен переходити у вільну бесіду, в якій уявно автор і його герой. Бесіда поєднується з читанням тексту.
Головна думка не подається учням, як щось готове, що вимагає запам’ятовування. Це висновок, до якого письменник підводить всім розвитком сюжету І дуже важливо, щоб учні зрозуміли логіку розвитку подій, доцільність введення автором певних епізодів, картин, деталей.
До розуміння ідеї учні найчастіше приходять завдяки узагальненню конкретного змісту. У деяких оповіданнях ідея чітко сформульована автором в одному, двох реченнях. У таких випадках можливі два шляхи розкриття ідеї: від конкретного змісту до узагальненого висновку і від висновку до конкретних подій, на основі яких він зроблений.
До розуміння головної думки оповідань, в яких вона передається тільки змістом і не містить короткого авторського формулювання ,підвести учнів важче. Розкриття ідеї здійснюється в процесі повторного, поглибленого читання і цілеспрямованої бесіди.
Для розуміння ідейно-тематичної основи твору важливо розвинути в учнів увагу до його назви. Пошук відповіді на запитання, чому автор так назвав свій твір, нерідко одночасно є і роздумом над його головною думкою.
Організовуючи роботу над розкриттям ідейної спрямованості художнього твору, орієнтуємося на ідейно – тематичний принцип.
Робота над розкриттям ідеї поєднується з тим, щоб викликати інтерес до нього як твору мистецтва і справити емоційний вплив на учнів.
Робота над дійовими особами твору теж мають свої особливості. Діти мають сприймати їх, як представника певної суспільної групи людей, певної епохи й одночасно як конкретну живу людину з характерними саме для неї особливостями.
В процесі розкриття характерних рис героя твору виділяються головні провідні риси, що визначають весь образ. Автор підкреслює ці риси розвитком сюжету, взаємовідносинами з іншими дійовими особами.
Важливою умовою ефективності роботи над образом художнього твору є співпереживання читача, його симпатія чи антипатія до персонажу.
Тому аналіз повинен включати в якості обов’язкового компоненту з’ясування власного ставлення учнів до дійових осіб твору.
Робота над ідеєю і образами творів йде по лінії посилення самостійності учнів у роботі з текстом. Такий напрям роботи сприяє формуванню у школярів активного ставлення до дійових осіб твору, розвиває вміння оцінювати героя.
Літературні твори, що читають учні початкових класів містять багато порівнянь, епітетів та метафор.
Для того, щоб допомогти учневі чітко уявити змальовану письменником картину, потрібно розтлумачити зміст виразів, пояснити їх у взаємозв’язку та залежності.
Учням потрібно пояснити, що кожне слово в творі розкриває певну картину. Письменники ретельно добирають слова, щоб скласти яскраві образи.
Робота над мовою художніх творів починається з виховання у дітей чуйного і уважного ставлення до слова.
Робота над порівняннями під час аналізу художнього твору проводиться так, щоб в учня склалися в уяві образ, картина. Розглядати художнє слово потрібно не ізольовано, а в контексті. Робота над художніми засобами не повинна нав’язуватись дітям. У початкових класах формується вміння відчувати красу слова, розуміти яку художню функцію воно виконує у творі та вміння оперувати ним у власному мовленні.
Учнів слід заохочувати до того, щоб знайдені ними художні засоби і прийоми використовувалися в усних переказах, вносилися до створюваних ними відповідей на запитання.
Таким чином робота над словом є основною частиною аналізу художнього твору.
Учні практично ознайомлюються не тільки з комунікативною, але й естетичною функцією мови. Це забезпечує повноцінне сприймання художнього твору, а й розвиває мовлення.
На уроках читання вивчаються твори різних жанрів: оповідання,, байки, казки, вірші, статті. Тому і особливості аналізу їх різні.
Зокрема аналіз частин оповідання треба вести так., щоб діти самі приходили до відповідних оцінок поведінки персонажа, висловлювали своє ставлення до описуваних подій. Слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки.
Казка розвиває вміння давати оцінку прочитаному. У процесі аналізу казки діти ставлять запитання і дають відповідь, які якості найбільше ціняться в людях, за що карають, а за що заохочують, чому деяким героям навіть вищі сили природи приходять на допомогу, а від деяких, навпаки, відвертаються.
Під час читання вірша необхідно навчити учнів розуміти мову вірша, думку поетів, відчути передані почуття.
Треба підібрати такі прийоми, щоб під час аналізу діти уявили, пережили, зрозуміли, яким поет бачить світ і чому саме таким. Потрібно навчати дітей вдивлятися в художнє слово, прислухатися до ритму, відчувати його звучання, щоб воно розкрило свої таємниці.
Аналіз поезій потребує заключного слова вчителя, яке повинно стати закликом чи порадою.
Перевіркою роботи над статтею має бути узагальнююча бесіда. Вона проводиться після розбору частин. В її основу кладуть запитання, які передбачають повторення матеріалу, розповідь про те нове, що учням стало відомо сьогодні, формулюванні свого ставлення до опрацьованого матеріалу.
Незважаючи на різноманітність творів існують загальні методи роботи з ними:
При аналізі твору необхідно розвивати розуміння того, про що твір і як про це говориться в ньому (форма твору).
Повинні розбиратися мовні засоби, завдяки яким створюються образи.
При аналізі увага дітей має притягуватися до структури твору.
Потрібно активізувати в мові дітей слова, які означають емоції і моральні якості.
Потрібно використовувати багаторазове читання, яке припускає звертатися до перечитування фрагментів тексту, важливих для усвідомлення ідеї твору.
Уже починаючи з 1 класу діти описують зовнішній вигляд, конкретні вчинки героя, не торкаючись його власних переживань і мотивів поведінки.
Другий клас характеризується тим, що учні починають замислюватися над мотивами вчинків діючих осіб, але розкривати їх самостійно не можуть. Про мотиви говорять лише тоді, коли ставляться відповідні питання.
Для третього класу характерне прагнення виділити мотиви вчинків героїв
У четвертокласників характеристика вчинків спирається на аналіз уже достатньо складної мотивації і поведінки літературного героя.
Кожен урок має формувати в учнів свідоме, правильне, виразне читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для цього учні мають чітко розуміти лексичне значення і бачити ціле слово, а згодом - словосполучення, смислову фразу, речення. Тому велике значення на уроці необхідно надавати словниковій роботі, яка органічно випливає із завдань упродовж уроку. Спрямовують її на збагачення активного словника учнів, на розвиток словотворчих навичок, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні. У ході словникової роботи необхідно працювати над розвитком швидкості читання, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок. Завдання на класифікацію, вилучення зайвого, визначення спільних і відмінних ознак під час цієї роботи вчать дитину логічно мислити. Під час завдань словникової роботи можна запропонувати учням такі вправи:
Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?
Серед словосполучень знайдіть і назвіть ті, які вжиті в переносному значенні. Поясніть свою думку.
Замініть вислови словами з тексту.
Читання з наростанням швидкості.
Читання таблиць-пірамід для розширення кута зору.
Читання з різною силою голосу.
В.О. Сухомлинський радив учителям початкових класів: "Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати і думаючи читати" . Щоб досягти такого рівня читання, треба учнів навчити аналізувати текст, тобто осмислювати його тему, ідею, ставлення автора до того, що він пише, висловлювати свою оцінку щодо прочитаного, бачити в тексті художньо-виражальні засоби мови, запам'ятовувати їх з метою збагачення власної мовної культури. Крім цього, аналіз має сприяти і вдосконаленню навичок читання. Тому основним прийомом роботи над художнім твором є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожного разу після одержання нового завдання. Вибіркове читання застосовується на всіх етапах уроку: і під час бесіди за змістом, і в ході складання характеристики дійових осіб, словесних малюнків, порівняння фактів на початку твору і в кінці, під час обговорення ілюстрацій, прислів'їв до тексту, підготовки переказу, озвучування кадрів складеного за змістом прочитаного діафільму. Така організація роботи над текстом вчить дітей свідомо сприймати прочитане, вдосконалює навички швидкого інтонаційного читання, розвиває мову учнів.
Аналіз художнього твору можливий після емоційного первинного сприйняття тексту. Спираючись на безпосереднє розуміння змісту, подальша робота має поглиблювати і коригувати думки дітей щодо прочитаного. Після першого читання, залежно від літературного твору, його жанру, теми, складності, які розкривають емоційний вплив
твору на учнів, слід поставити такі запитання:
Які почуття виникли у вас під час слухання оповідання?
Що вас вразило? Чому?
Що найбільше сподобалось? Чому?
До яких дій, вчинків спонукає це оповідання?
Відомо, що аналіз твору потребує багаторазового перечитування. Як зацікавити дитину, щоб для неї це було захоплюючою справою? Для цього перед кожним читанням треба
ставити нове завдання, причому таке, щоб, шукаючи відповідь на нього, дитина відкривала для себе щось нове, чого не помітила раніше. Краще підбирати такі запитання, на які, звертаючись до тексту, відповісти неможливо. Отже, кожному учневі текст необхідно прочитати насамперед осмислено. Даючи запитання, які вимагають роздумів, учитель створює мовну ситуацію, спонукає учня до висловлення. У процесі аналізу діти проходять довгий шлях пошуку, сперечаються, відстоюють свою точку зору, вчаться розуміти інших людей. Учні вчаться висловлювати своє ставлення до прочитаного, оцінювати вчинки дійових осіб, виявляти мотиви їхньої поведінки, зіставляти вчинки персонажів, вибирають правильний вихід з тієї чи іншої ситуації. Оцінюючи інших, діти вчаться оцінювати й себе, а отже, у них виробляється уміння жити серед людей, удосконалюються навички спілкування. Такі завдання формують моральну свідомість особистості.
Наприклад:
зіставлення й порівняння вчинків дійових осіб;
складання характеристики дійової особи за допомогою опорних слів і без них;
знаходження слів, словосполучень для змалювання усного портрета, змалювання усного портрета;
складання порівняльної характеристики дійових осіб;
знаходження і читання речень, які передають хвилювання, тривожність, радість, злість;
читання найкрасивішого місця в оповіданні чи вірші (найсмішнішого, найнапруженішого моментів.
Робота з художнім твором – це зустріч з прекрасним, пошуки та відкриття, це спілкування дітей з автором твору.
Завдання вчителя пробудити в учнів естетичне сприйняття художніх творів, усвідомлення моральної краси персонажів, прилучення до образності творів письменника. Любов до читання впливає на розвиток духовності, творчих здібностей особистості, формування її моральних ідеалів. Тому важливо працювати з художнім твором як мистецтвом слова.