Чиї ви діти, що забули мову?
Вона ж як кров по венах ще тече...
До язика вертаєтеся знову.
Невже від нього в грудях не пече?
Забули добру батьківську науку,
Зневажили прадавнє, ще своє.
Це — ніби ката цілувати в руку.
Підступну, що ножем у спину б‘є!
Отямтесь нерозумні, я благаю,
Шануйте мову — в нас вона одна.
Нехай вона для кожного засяє,
Як та перлина із морського дна!
