Чи щаслива я? Так, я щаслива!,
Бо живу, дотепер ще, на світі.
Бачу сонця проміння і зливу,
Як з вербою цілується вітер.
Я щаслива, бо є в мене діти
І онучок - потіха маленька.
Його сміх заставляє радіти,
Коли ниє і плаче серденько.
Я щаслива, бо мріяти можу
І писати, як дощ накрапає.
Сумувати в погоду негожу
Й відчувати, що й досі кохаю.
Я щаслива, бо вмію прощати.
Можу в душу людську зазирнути.
Між рядками умію читати
І у мріях своїх потонути.
Я щаслива! Я дуже щаслива!,
Бо навчилась життям дорожити,
Хвилюватись і вірити в диво,
Усміхатись, надіятись, жити.
(с) Надія Вишинська
