Мабуть, ви також звикли до картинки, яку так люблять нав’язувати гуру-коучі та, на жаль, деякі лікарі: щоб бути успішними і здоровими, усім людям треба всього лише лягати о 22:00 і прокидатись о 5:00. Такою нібито і є ота славетна «магія ранку» та універсальний рецепт щастя для всіх. На жаль чи на щастя — ні, не є. Якби людство жило за такими рекомендаціями в часи становлення себе як виду, то, найімовірніше, просто не еволюціонувало б.
Вид мав усі шанси вимерти від небезпек, які чигали на перші племена, якби їхні члени засинали й прокидалися синхронно. Тому аргумент деяких прихильників винятково психосоціальної природи відмінностей між «совами» та «жайворонками»: «А от колись усі прокидалися із сонечком» — не витримує жодної критики!
Певно, ви чули не раз і таке, що хронотипу «сов», як і хронотипу «жайворонків» не існує. А режим дня людини — це суто плід психосоціальних чинників. Що думають з цього приводу вчені? Науковці віддають перевагу нейтральнішій термінології, називаючи вечірній, ранковий і проміжний типи. А також уточнюють «відтінки»: наприклад, пізньо-вечірній. Сьогодні хронотип прийнято вважати комбінованим конструктом, що має генетичні, епігенетичні та психосоціальні компоненти, значущість яких змінюється в певні періоди життя.
