"Не може бути хорошим вчитель, який не володіє мімікою, який не може надати своєму обличчю потрібного виразу або стримати свій настрій"
А. С. Макаренко
Сучасна вихователь - це різностороння особистість. Він вміє малювати, майструвати, робити прості іграшки з паперу, картону, пластиліну, тіста; вміє взаємодіяти з дітьми, знає багато віршів, казок, скоромовок, загадок, пісень; достатньо ерудований, щоб відповідати на численні запитання своїх вихованців, вміє співати, танцювати;
знає сучасні мультфільми; знає назви сучасних іграшок та казкових героїв. Вихователь -- це однозначно творча професія, але чи потрібні вихователю акторські здібності ? Звичайно !
Вихователя можна порівнювати актором. Вихователь повинен уміти керувати своїми емоціями, мімікою,жестами Тому для педагога важливо усвідомити принципи театральної дії, її закони. При цьому може добре прислужитися система К.С. Станіславського, яка розглядає органічну природу театральної творчості через природу людини-творця, актора. У ній вперше розв'язується питання свідомого оволодіння підсвідомим, довільним процесом творчості, виявом таланту особистості в діяльності. Система К.С. Станіславського — наука не лише про акторську творчість, а й про те, як, спираючись на об'єктивні закони, плекати, розвивати, збагачувати різні здібності, і не лише сценічні. Вона — важливий засіб підвищення коефіцієнта корисної дії у творчій діяльності.
Для педагогічного мистецтва, найбільш спорідненого з театральним у виконавському цілеспрямуванні, є питання "Як поставити рівень підсвідомого в рівень свідомого, і використовувати це для досягнення найефективнішого науково-педагогічного і виховного результату?".
В даному випадку, звичайно, на першому місці в оволодінні майстерністю мистецького впливу на аудиторію, вирішальна роль належить наявності природних задатків виконавців мистецької дії, а лише потім здатність удосконалювати їх, яка набувається в процесі навчання, виховання, практичної діяльності.
Педагог повинен володіти арсеналом засобів за допомогою яких він передає свій досвід, свої уявлення. Ці засоби завжди індивідуальні неповторні. Окрім слів, голосу, інтонації в арсеналі педагога є ще жести, рухи, ритм. Але, насамперед, очі! Вчені вже давно встановили, що ефективне спілкування вихователя і дитини перебуває на рівні його сугестивної дії, оскільки заняття - творчість педагога.
За Станіславським творче почуття - це таке душевне і тілесне почуття актора на сцені, яке благотворно сприяє творчому процесу .
Творче самопочуття вихователя ніколи не залишається безслідним. Воно проникає, впливає на почуття і свідомість дітей, переборює психологічні бар'єри, народжує творче сприйняття і залишається надовго в пам'яті.
Отже, вихователю однозначно потрібні акторські здібності, адже ми повинні перетворювати заняття з дітьми в маленьку казку, виставу. Повинні вживатись в різні, щоб донести дітям знання, мотивувати їх та зацікавлювати.
