Чуже життя не проживеш...
У свому б трохи розібратись.
Як двічи в ріку не ввійдеш,
щоб знов в минулому купатись.
Занадто просто говорить,
давать поради, не відчувши.
Складніше — час життя прожить,
чуже взуття босоніж взувши.
Та чи потрібно це комусь,
з піску палаци будувати?
В проблеми кожен загорнувсь,
немає часу й співчувати...
Черствіє світ і наші душі.
Немає «вогнику» в очах.
Холодні погляди, байдужі
і думи на семи вітрах...
Барчук Р
