ЧОТИРИЛАПИЙ ДРУГ
Як же я тебе, друже, покину?
Друзів я не лишаю в біді.
Так, ти пес, але я ж людина,
Та й жили ми в одному «гнізді».
Ти будив мене завжди зранку,
Ніжно лапою бив по руці,
Ми стрічали з тобою світанки.
Як я кину лапи оці?
Пам’ятаю, як ми гуляли,
Але ворог спалив наш парк.
Твоїх друзів, на жаль, не стало…
В чому винні ті шість собак?
Твої очі налякані й досі,
Ти тремтиш, мов маленьке дитя.
Ми три дні вже з тобою в дорозі,
Таке зараз, мій друже, життя.
Прийде час, буде все, як раніше,
Зацвіте наш маленький парк.
Знов настане в країна тиша,
Але поки що тільки так…
(с) Юлія Базя
