Чорно-біла весна в чорно-білому дні
Б'ється пагоном вицвілих меж
І ятрить вирви болю в самій глибині
Від ракетно-ударних пожеж.
І шумить першотравень сиренами скрізь
По грушевих гілках поміж цвіту, лиш біль
І джмелі напиваються потайки сліз,
Що надвечір бере аж непроханий хміль.
Чорно-біла весна... Вишні сумно в гаю
Перешіптують стрічки новин...
А десь мати навколішках б'ється в жалю
Не повернеться більше вже син...
І така у нас, люди, цьогоріч весна
Чорно-біла... хоч пахне бузок...
Бо хтось, якось... не зовсім сповна...
Захотів натиснути курок...
Аліна Войтенко
І все, що відбувається у цьому світі рано чи пізно закінчується... і це закінчиться... але, сумно те, що - заради того, щоб ми жили, хтось віддає своє життя...
